ЗАКЛЮЧНИЙ АКТ НАРАДИ З БЕЗПЕКИ І СПІВРОБІТНИЦТВА В ЄВРОПІ 1975 - (Гельсінський акт) — міжнар.-правовий док-т. Підписаний 1.VIII 1975 у м. Гельсінкі (Фінляндія) главами держав і урядів 33 європ. держав, а також США і Канади. Він засвідчив багатостор. процес роззброєння, розрядки міжнар. напруженості і розвитку міжнар. співробітництва в Європі. У Заключному акті закріплено домовленості з широкого кола як загальних, так і конкр. питань міжнар. співробітництва. Сктадається з преамбули і 5 розділів: «Питання, що стосуються безпеки у Європі»; «Співробітництво в галузі економіки, науки, техніки і навколишнього середовища»; «Питання, що стосуються безпеки і співробітництва у Середземномор'ї»; «Співробітництво в гуманітарній та інших галузях»; «Наступні кроки після Наради». Серцевиною Акта є Декларація принципів взаємовідносин між д-вами. Учасники Наради погодилися керуватися у своїх взаємовідносинах такими осн. принципами: суверенна рівність і поважання прав; незастосування сили чи погрози силою; непорушність кордонів; тер. цілісність держав; мирне врегулювання спорів; поважання прав людини та осн. свобод, включаючи свободу думки, совісті, релігії і переконань; рівноправність і право народів розпоряджатися своєю долею; співробітництво між д-вами; сумлінне виконання зобов'язань за міжнар. правом. Важливе значення для зміцнення миру та безпеки в Європі мають і зафіксовані в Заключному акті домовленості ц про заходи зміцнення довір'я між д-вами. Йдеться, зокрема, про згоду держав — учасниць Наради: повідомляти ін. д-ви про здійснювані ними військ, навчання; запрошувати ін. держави-учасниці надсилати своїх спостерігачів для присутності на цих військ, навчаннях; повідомляти ін. держави-учасниці про великі передислокації своїх військ; сприяти обмінові за запрошеннями між військ, персоналом, включаючи візити військ, делегацій. Д-ви визнали за необхідне спрямувати свої зусилля на зменшення військ, протистояння і сприяння роззброєнню, щоб доповнити політ, розрядку і зміцнити безпеку в Європі. Процес роззброєння і зміцнення безпеки не повинен обмежуватись Європою, а має поширюватися і на ін. райони світу, зокрема на Середземномор'я з його політ, та ін. особливостями. В Акті передбачено також заходи щодо розвитку взаємовигідного співробітництва в галузях економіки і торгівлі, науки і техніки, охорони навкол. середовища. Дано, зокрема, рекомендації організаціям, підприємствам і фірмам країн-учасниць на випадок комерц. спорів вдаватися до послуг арбітражу «на основі загальноприйнятого регламенту» і з урахуванням діючих міжурядових та ін. угод у цій сфері. Йдеться також про необхідність розширення співробітництва і в таких гуманітар. галузях, як контакти між людьми, туризм, спорт, культура тощо. Окремо виділено питання про інформ. співробітництво. Д-ви погодилися 147 сприяти співробітництву у сфері інформації на основі короткострокових і довгострокових угод, створити умови для вільного і широкого розповсюдження усіх форм інформації та обміну інформацією з ін. країнами тощо. В ост. розділі зафіксовано волю держав-учасниць продовжити багатостор. процес, започаткований Нарадою, шляхом: а) обміну інформацією про виконання положень Акта і завдань, визначених Нарадою; б) організації з цією метою зустрічей між представниками країн — учасниць Наради. Гельсінський акт не є міжнар.-правовим актом. Передбачену цим док-том довгострокову програму процесу розрядки і співробітництва в Європі позитивно сприйняло європ. співтовариство. Нарада з безпеки і співробітництва в Європі 1975 (НБСЄ) набула характеру постійно діючої орг. структури, що забезпечує виконання Заключного акта. У 1995 її було перейменовано на Організацію з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Гельсінський акт продовжує справляти позит. вплив на характер відносин між д-вами на європ. континенті.