СДН ДЕРЖАВНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ЗАГАЛЬНА СПАДЩИНА ЛЮДСТВА - те, що належить усьому людству. Це можуть бути культур, та природні цінності, майно тощо. Найповніше теор. концепція 3. с. л. розроблена стосовно природної і культур, спадщини. В галузі екології, зокрема, ця концепція прийшла на зміну концепції нічийності міжнар. природ, ресурсів (res naturale nullius), яка тривалий час панувала у міжнар. правовій теорії і практиці. Ґрунтовне міжнар.-правове висвітлення дана концепція одержала стосовно ресурсів Світового ок. і косм. простору. Поява концепції 3. с. л. щодо дна морів і океанів та його ресурсів була пов'язана з підготовкою проекту Конвенції ООН по морському праву 1982. В 1967 уряд Мальти оприлюднив в ООН меморандум під назвою «Нові принципи правового регулювання експлуатації морського дна», в якому запропонував визнати дно морів та океанів за межами дії нац. юрисдикції 3. с. л. Ця ідея була підтримана і закріплена у Декларації принципів стосовно використання дна морів і океанів та його надр за межами дії нац. юрисдикції 1970 і в Хартії економічних прав та обов'язків держав 1974. Найширше вказана концепція відображена у Конвенції ООН по мор. праву 1982, що проголосила дно морів і океанів та його ресурси за межами дії нац. юрисдикції 3. с. л. (ст. 136). Основу концепції становить принцип непривласнення дна морів і океанів та його ресурсів за межами дії нац. юрисдикції будь-якою д-вою. Жодна д-ва, записано у ст. 137 Конвенції, не може претендувати на суверенітет чи суверенні права або здійснювати їх стосовно дна морів і океанів та його ресурсів за межами дії нац. юрисдикції; жодна д-ва, юрид. чи фіз. особа не можуть привласнювати будь-яку їх частину. Конвенція закріпила принцип заг. і рівноправного користування ресурсами відповідного району: всі права на його ресурси належать усьому людству, від імені якого діє Міжнар. орган по мор. дну (ст. 137). Діяльність у цьому районі повинна здійснюватись на благо всього людства незалежно від геогр. розташування як прибережних держав, так і тих, які не мають виходу до моря, з особливим урахуванням інтересів та потреб країн і народів, що розвиваються (ст. 140 Конвенції ООН по мор. праву). Отже, концепція 3. с. л. у вказаній Конвенції грунтується на таких осн. принципах: а) непривласнення дна морів і океанів та його ресурсів за межами дії нац. юрисдикції окр. д-вами, фіз. чи юрид. особами; б) суверенної рівності всіх держав в освоєнні та користуванні дном Світового ок. і його ресурсами; в) використання дна і його ресурсів в інтересах усього людства без будь-якої дискримінації держав; г) використання дна морів і океанів та його ресурсів виключно у мирних цілях і на основі міжнар. співробітництва держав. На аналогічних принципах грунтується і концепція 3. с. л. стосовно косм. простору та його об'єктів. Зокрема, відповідно до схваленої ГА ООН у 1978 Угоди про діяльність держав на Місяці та ін. небесних тілах і Договору про принципи діяльності держав по дослідженню і використанню космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла 1966 (Договору про космос), Місяць не підлягає нац. привласненню ні шляхом проголошення на нього нац. суверенітету, ні шляхом використання його ін. методами. Проголошено також, що поверхня і надра Місяця, ін. природні ресурси там, 145 де вони знаходяться, не можуть бути власністю окр. д-ви, міжнар., міжурядової, неурядової організації чи фіз. особи. Д-ви мають право на дослідження та використання Місяця на основі рівності й відповідно до норм і принципів міжнар. права. Принципи концепції 3. с. л. покладено і в основу Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972. Поважаючи суверенітет держав, на тер. яких розташовані об'єкти культур, і природ, спадщини, і не обмежуючи прав, передбачених нац. зак-вом, говориться у Конвенції, дер-жави-учасниці визнають, що ці об'єкти є 3. с. л., а охорона їх — обов'язок усього міжнар. співтовариства (ст. 6). Отже, концепція 3. с. л. відображає нове мислення у розв'язанні сучасних глобальних проблем. Вона відкидає ідею нічийності міжнар. природ, ресурсів і пов'язане з нею безладдя у їх використанні, вважаючи за необхідне об'єднання зусиль усіх держав на основі міжнар. співробітництва з метою організації рац. природокористування, а також збереження культур, і природ, спадщини в інтересах теперішнього і прийдешніх поколінь.

Загальна теорія інформації – одна з перспективних фундаментальних галузей наукового знання про найбільш загальні закономірності прояву інформаційної реальності, які лежать в основі розвитку природи і суспільства.

ЗАГАЛЬНЕ ПРАВО - (англ. common law) -система права, створена в Англії після норман, завоювання у результаті діяльності ко-рол. судів. Рішення суддів, які розглядали спори між конкр. особами, ставали обов'язковими для вирішення аналогічних справ судами рівної чи нижчої інстанції (т. з. прецеденти). Тому норма 3. п. менш абстрактна, ніж норма континентального права, і спрямована на те, щоб розв'язати конкр. проблему, а не сформулювати заг. правило поведінки на майбутнє. 3. п. є частиною прецедентного права Англії. Друга гілка прецедентного права — право справедливості — склалася на основі суд. прецедентів спец, суду лорда канцлера, до якого зверталися особи у випадках, коли не мали змоги звернутися до суду 3. п. або коли справу в цьому суді було вирішено, на їх погляд, несправедливо. У 19 ст. суди 3. п. і права справедливості було об'єднано в одній суд. системі. Відмінність між 3. п. та правом справедливості сьогодні значно трансформувалася, але все ж таки залишається. Сучасне 3. п. включає, крім крим. права, договірне право, питання деліктної відповідальності та ін. інститути цивільного права. Юристи права справедливості ведуть справи стосовно нерухомості, довірчої власності, торг, товариств, неплатоспроможності тощо. 3. п., започатковане в Англії, поширилося з часом у світі в результаті колонізації або добровільної рецепції, зазнаючи змін під впливом умов країн, що прийняли це право. Можна говорити про європейське 3. п. (Англія, Ірландія) та неєвропейське 3. п. В одних неєвроп. країнах (напр., Індія, Судан) воно сприйняте частково, в інших (США, Канада) — перетворилося на власне прецедентне право, багато в чому відмінне від англійського. Термін «загальне право» часто вживають для назви правової системи або правової сім'ї країн, у яких найважливішим джерелом права є суд. прецедент. У цьому значенні поряд з романо- 146 германською правовою системою 3. п. стало однією з найпоширеніших правових систем світу.

Загальне програмне забезпечення – це частина програмного забезпечення, що представляє собою сукупність програмних засобів, розроблених поза зв’язком зі створенням автоматизованої системи.