СДН ДЕРЖАВНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ІСТОРИЧНЕ МІСТО - давнє місто, в якому склалися і збереглися неповторні та характерні риси і традиції планування та забудови, відповідне культурне, істор. та архіт. середовище, пам'ятки старовини тощо. Чіткої дефініції І. м. у міжнар.-правових документах немає. Прийняті Ген. конференцією ЮНЕСКО «Рекомендації про збереження і сучасну роль історичних ансамблів» (1976) подають лише приблизне визначення. Під «історичними або традиційними ансамблями» розуміють будь-які скупчення будівель та просторових структур, що є люд. поселеннями як у міському, так і в сільському середовищі, включаючи археол. та палеонтол. місця, які мають археол., архіт., істор., естет, або соціально-культурну цілісність і цінність. Серед цих ансамблів можна, зокрема, виділити істор. міста, старовинні міські квартали тощо. Враховуючи інтенсивність сучас. урбаністських перетворень, які загрожують збереженню істор. середовища, Міжнар. рада з питань пам'яток і визначних місць (ІКОМОС) прийняла у Вашингтоні «Міжнародну хартію про охорону історичних міст» (1987). Цей документ, що доповнив Венеціанську хартію 1964, безпосередньо стосується великих і малих істор. міст, істор. центрів та кварталів з природним чи створеним людиною оточенням, які, крім власних якостей істор. об'єкта, уособлюють цінності, властиві традиц. міським цивілізаціям. Охорона І. м. — це заходи, необхідні як для їх захисту, консервації і реставрації, так і для їх безперервного розвитку та гармонійного пристосування до сучас. життя. Щоб охорона І. м. і кварталів була ефективною, вона мусить стати невід'ємною частиною єдиної політики екон. і соціального розвитку, враховуватись у тер. і містобуд. планах на всіх рівнях. План охорони І. м. і кварталів має передбачати, крім аналізу археол., істор., архіт., тех., соціально-екон. даних, ще й осн. напрями діяльності та необхідні юрид., адм. і фін. заходи. До цінностей І. м., що підлягають охороні, належать істор. характер та сукупність матеріальних і духовних складових, які виражають його образ, а саме: форма міста, що визначається мережею вулиць і розплануванням на ділянки; зв'язок між міськими просторами: забудованими, вільними та озелененими; форма і вигляд споруд; зв'язки міста з довкіллям; різні призначення міста впродовж його істор. розвитку. У зак-ві України не визначено статус І. м. Столиця 195 України — Київ входить до Всесв. ліги істор. міст. Утв. Лігу істор. міст України, до якої входять міста, вік яких становить понад 300 років.

ІСТОТНА УЧАСТЬ (англ. substantial participation [səbˈstænʃəl pɑːˌtɪsɪˈpeɪʃən]) - пряме або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами часткою у розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі (джерело: Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 14.10.2014 № 1702-VII // Відомості Верховної Ради України. – 2014. – № 50-51. – Ст. 2057); - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи (джерело: Порядок погодження набуття особою істотної участі у професійному учаснику фондового ринку або збільшення її таким чином, що зазначена особа буде прямо чи опосередковано володіти або контролювати 10, 25, 50 і 75 відсотків статутного капіталу такого учасника чи права голосу придбаних акцій (часток) в його органах управління: затверджено рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Порядку погодження набуття особою істотної участі
у професійному учаснику фондового ринку або збільшення її таким чином, що зазначена особа буде прямо чи опосередковано володіти або контролювати 10, 25, 50 і 75 відсотків статутного капіталу такого учасника чи права голосу придбаних акцій (часток) в його органах управління» від 13.03.2012 № 394 (у редакції рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 20.06.2013 № 1101), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 квітня 2012 р. за № 635/20948 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 36. – Ст. 365). Особа визнається власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, чи здійснює така особа контроль прямого власника участі в юридичній особі або контроль будь-якої іншої особи в ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи (джерело: Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5. – Ст. 30; Положення про порядок видачі небанківським фінансовим установам ліцензії на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок видачі небанківським фінансовим установам ліцензії на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків» від 17.08.2017 № 80 // Офіційний вісник України. – 2017. – № 80. – Ст. 2465); - пряме та опосередковане, самостійне або спільно з іншими особами володіння 10 і більше відсотками статутного (складеного) капіталу або права голосу придбаних акцій (часток) юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи (джерело: Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12.07.2001 № 2664-ІІІ

ІСТОТНА УЧАСТЬ У ЦЕНТРАЛЬНОМУ ДЕПОЗИТАРІЇ (англ. substantial participation in the Central Depositary [səbˈstænʃəl pɑːˌtɪsɪˈpeɪʃən ɪn ðə ˈsentrəl dɪˈpɒzɪtərɪ]) - пряме та/або опосередковане володіння однією особою (крім держави та Національного банку України) самостійно чи разом з пов’язаними особами 1 і більше відсотками статутного капіталу Центрального депозитарію (джерело: Про депозитарну систему України: Закон України від 06.07.2012 № 5178-VI

ІТКС – інформаційно-телекомунікаційні системи.