ЮС ЦИВІЛЕ - (лат. jus civile — цивільне право) — термін римського права, який згідно з визначенням рим. юриста Е. Папініана, даним у Дигестах Юстиніана, є правом, що походить від статутів, плебісцитів, сенатусконсультів, указів імператора та авторитетних юристів. Етимологічно Ю. ц. вказує на право, надане гр-нам (лат. cives), а з посиланням на Рим є цив. правом для рим. гр-н (лат. jus civile proprium Romanorum — власне римське цив. право). Для юристів респ. Риму Ю. ц. було правом, що застосовувалося до взаємовідносин гр-н, і, отже, приват, правом. Раннітрактати, присвячені Ю. ц. [«Libri juris civilis» або «Comrnentarii juris civilis» (або de jure civili)], стосувалися майже виключно приват, права. Одним з найвідоміших коментарів Ю. ц. було «Цивільне право у трьох книгах» рим. юриста М. Сабіна. Його системи дотримувалися і пізніші юристи, які називали свої праці «відповідно до Сабіна» (ad Sabinum). В рим. праві протилежністю Ю. ц. є юс преторіум, або юс гонораріум (лат. jus praetorium, або jus honorarium), — преторське право, за яким претори, будучи вищими магістратами в респ. Римі після консулів, мали право оголошувати едикти народу (лат. jus edicendi), щоб підтримати (лат. adjuvare), доповнити (лат. supplere) або виправити (лат. corrigere) існуюче право в інтересах громади (лат. proper utilitatem publicum — власне суспільної користі) і таким чином врахувати умови прав, та екон. розвитку останньої. Це стосувалося й Ю. ц., яке також могло змінюватися претор, правом (Дигести Юстиніана). Преторське право стосувалося насамперед процедур, заходів, які, не змінюючи структури первіс. інституцій, реформували їхню захисну функцію, що іноді призводило до істот, змін в чинному праві. Водночас Ю. ц. було відмінним і від юс генціум, що частково збігалося з юс преторіум. Термін «юс цивіле» також застосовується до системи норм приват, права, яке саме в цьому значенні називається «цивільним правом». |