СДН ДЕРЖАВНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Час проходження курсу – кількість часу, необхідного для проходження навчального курсу.

ЧАСТКОВЕ РЕЗЕРВУВАННЯ(англ. fractional-reserve banking [ˈfrakʃ(ə)n(ə)l rɪˈzəːv ˈbaŋkɪŋ])- сучасна система ведення банківської справи, відповідно до якої частина коштів, залучених банком у вигляді вкладів, не використовується банком для здійснення активних операцій, а резервується на спеціальному резервному рахунку в центральному банку. Такі резерви називаються обов’язковими і є інструментом реалізації монетарної політики центрального банку. Політику щодо встановлення нормативів обов’язкового резервування визначає цен-тральний банк. Для різних видів вкладів (депозитів) він може встановлювати різні значення нормативів обов’язкового резервування. Реалізація механізму Ч. р. дозволяє регулювати попит і пропозицію грошей в економіці країни (джерело: Банківська енциклопедія / колектив авторів. – ISBN 978-966-346-923-2. – К.: ЦНД НБУ «Знання», 2011. – С. 503

Частота    відвідування    Web-сайту    (Site    Frequency) -    усереднена величина, що вказує, як часто користувачі відвідують Web-сайт.

Чат1    –  програмне  забезпечення,  що  дозволяє  організовувати  обмін повідомленнями з комп’ютерної мережі в режимі реального часу.

Чат2 –  засіб  для  швидкого  обміну  текстовими  повідомленнями  між користувачами інтернету в режимі реального часу. Зазвичай, під словом «чат» мається на увазі інтернет-ресурс з можливостями чату, чат-програма, рідше - сам процес обміну текстовими повідомленнями.

часу.

ЧЕКОДАВЕЦЬ(англ. check provider [ʧɛk prəˈvaɪdə])- підприємство або фізична особа, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його (джерело: Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 No 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за No 377/8976 // Офіційний вісник України. – 2004. – No 13. – Ст. 908)

ЧИННИКИ КОРУПЦІЙНОГО РИЗИКУ(англ. corruption risk factors [kəˈrʌpʃən rɪsk ˈfæktəz])- умови та причини, що заохочують (стимулюють), викликають або дозволяють скоєння посадовою особою при виконанні нею функцій держави або місцевого самоврядування ді-янь, які можуть призвести до вчинення корупційного правопорушення чи правопорушення, пов’язаного з корупцією

суджень, що базуються на моделях.

ЧИСТІ АКТИВИ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ФОНДУ(англ. net assets of the investment fund [nɛt ˈæsɛts ɒv ði ɪnˈvɛstmənt fʌnd])- величина, яка визначається як різниця між сумою активів і розміром пасивів інвестиційного фонду з урахуванням їх ринкової вартості

ЧИСТИЙ ДОХІД ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ (ТОВАРІВ, РОБІТ, ПОСЛУГ)(англ. net income from sales of products (goods, works, services) [nɛt ˈɪnkʌm frɒm seɪlz ɒv ˈprɒdʌkts (gʊdz, wɜːks, ˈsɜːvɪsɪz)])- дохід, що визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг (у тому числі платежів від оренди об’єктів інвестиційної нерухомості) наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів

ЧЛЕН ПЛАТІЖНОЇ СИСТЕМИ(англ. payment system member [ˈpeɪm(ə)nt ˈsɪstəm ˈmɛmbə])- юридична особа, яка на підставі належним чином оформленого права (отриманої ліцензії платіжної системи, укладеного з платіжною організацією платіжної системи договору тощо) надає послуги учасникам платіжної системи щодо проведення переказу за допомогою цієї платіжної системи та відповідно до законодавства України має право надавати такі послуги в межах України

ЧЛЕНИ ТОВАРНОЇ БІРЖІ(англ. commodity exchange members [kəˈmɒdɪti ɪksˈʧeɪnʤ ˈmɛmbəz])- засновники, а також прийняті до її складу згідно із статутом біржі вітчизняні та іноземні юридичні і фізичні особи. Порядок прийняття у члени біржі та вибуття із складу її членів визначається статутом товарної біржі

ЧОРНЕ МОРЕ - внутр. море басейну Атлантичного ок. Омиває узбережжя України, Росії, Грузії, Туреччини, Болгарії та Румунії. З'єднується Керченською протокою з Азовським морем та через Чорноморські протоки з Середземним морем. Площа — 431,5 тис. км2. Найб. довжина із Зх. на Сх. — 1150 км. З погляду міжнар. права Ч. м. є унікальним явищем. Унікальність в юрид. значенні полягає у тому, що, з одного боку, Ч. м. підпадає під поняття «замкнуті чи напівзамкнуті моря», яке міститься у ст. 122 Конвенції ООН по морському праву 1982, а з іншого — має особливий прав, статус. Це пояснюється тим, що спеціально для Ч. м. прийнята певна міжнар. регламентація мореплавства у Чорномор. протоках і встановлено особливий порядок проходу через проточну зону і перебування військ, суден нечорномор. держав у Ч. м. (Конвенція про режим проток 1936). Метою встановлення зазначеного прав, режиму є забезпечення військ, безпеки причорномор. держав шляхом обмеження військ, мореплавства. Метою закріплення у ст. 123 Конвенції 1982 режиму «замкнутих чи напівзамкнутих морів» є заохочення співробітництва держав, які прилеглі до таких морів, на регіон, або двостор. основі у використанні мор. просторів і ресурсів. Положення ст. 123 аж ніяк не змінюють встановленої Конвенцією 1982 системи прав, категорій вод. просторів у Ч. м. та їхні прав, режими. У свою чергу Конвенція 1936 не зачіпає безпосередньо питань щодо прав прибереж, держав у сфері регулювання діяльності в Ч. м., вони мають вирішуватися на основі загальних для всіх держав чинних положень міжнар. права. Сукупність вказаних факторів становить зміст прав, статусу Ч. м., що визначає юрид. специфіку його прав, режиму. Прав, основою співробітництва причорномор. держав є загальновизнані принципи і норми міжнар. права, що закріплені в Статуті ООН, Конвенції ООН по мор. праву 1982 та ін. універсальних міжнар.-прав. док-тах. Важливу роль відіграють також регіон, і двостор. угоди причорномор. держав про співробітництво, що були укладені в різний час (зокрема Угода між урядами СРСР, НРБ і СРР про рибальство в Чорному морі від 7.VII 1959 та Конвенція про захист Чорного моря від забруднення 1992).

Чорний список – список користувачів, які за некоректну поведінку та з інших  причин,  заблоковані.  ЧС  є  на  особистих  сторінках  користувачів  і  в групах.  Користувачі  занесені  у ЧС  не можуть  відправляти  повідомлення  та переглядати інформацію.

ЧОРНОМОРСЬКІ ПРОТОКИ - протоки Босфор, Дарданелли та Мармурове м., які з'єднують Чорне море з Атлантичним ок. (через Середземне м.). Після захоплення турками Константинополя (1453) прав, регулювання проходу через Ч. п. і судноплавства у Чорному м. було внутр. справою Туреччини як єдиної на той час чорномор. д-ви. Внаслідок утвердження Росії на узбережжі Азовського м. у кін. 17 ст. питання про прав, режим Ч. п. вийшло за рамки внутр. тур. політики і набуло міжнар. характеру. Укладення між Росією і Туреччиною Кючук-Кайнарджийського мирного договору 1774 надало рос. торг, суднам право вільного проходу через Ч. п. За Адріанопольським мирним договором 1829 такий режим поширився на торг, судна ін. країн.У силу стратегіч. положення Ч. п. 459 постали проблеми щодо проходу військ, кораблів, розв'язання яких змінювалося з урахуванням політ, впливу в даному регіоні. Зокрема, за ростур. договором 1833 Ч. п. були відкриті для рос. військ, кораблів і закриті для проходу військ, кораблів ін. країн. Проте у Лондонській конвенції про міжнародні регламентації режиму Чорноморських проток 1841 передбачалося закриття Ч. п. для всіх військ, кораблів, крім турецьких. Паризький мирний договір 1856 проголосив демілітаризацію Чорного м. (Ч. п. залишилися відкритими лише для торг, суден усіх держав). У Лондонській конвенції 1871 про перегляд деяких статей Паризького мирного договору 1856 скасовувалися обмеження щодо військ.-мор. сил Туреччини та Росії у Чорному м. Ця конвенція надавала Туреччині право відкривати Ч. п. для проходу військових кораблів (див. Лондонські конвенції про протоки). На Лозаннській конференції у 1923 була прийнята Конвенція про режим чорномор. проток, яка проголосила їх відкритими для військ, кораблів (військ. літаків) «усіх націй» (як під час миру, так і під час війни), що ігнорувало інтереси безпеки чорномор. держав. Сучас. прав, режим Ч. п. встановлений на конференції у м. Монтре (Швейцарії!) 1936. В її роботі брали участь: Болгарія, Великобританія (разом з домініонами, в т. ч. Австралією), Греція, Румунія, СРСР, Туреччина, Франція, Югославія та Японія. У результаті тривалих дискусій була прийнята Конвенція про режим проток 1936, яка підтвердила принцип свободи проходу і мореплавства торг, суден у Ч. п. «незалежно від прапора і вантажу» (ст. 2). Цей принцип діє також і під час війни, якщо Туреччина не є воюючою стороною. У випадку участі Туреччини у війні торг, судна, що не належать д-ві, котра перебуває з нею у стані війни, також користуються правом свободи проходу і плавання у Ч. п. (за умови, що вони в жодному разі не допомагають супротивнику). Конвенція 1936 дозволяє чорномор. д-вам проводити через Ч. п. свої військ. кораблі та підводні човни за дотримання певних умов (ст. 11—12). Однак прохід військ, кораблів нечорномор. держав у мир. час у Ч. п. обмежений їх класом (правом проходу користуються тільки легкі надводні кораблі), тоннажністю не більше 15 тис. т і кількістю кораблів у момент проходження не більше 9. Обмежується також їх заг. тоннаж щодо одночас, перебування у Чорному м. і строк плавання (не більше 21 дня). Нечорномор. д-ви за 15 днів мають дип. шляхом повідомити Туреччину щодо проходу кораблів через Ч. п. (чорномор. д-ви — за 8 днів). Під час війни, якщо Туреччина є воюючою стороною, прохід військ, кораблів будь-яких держав через протоки залежить від дозволу тур. уряду (ст. 20). Для забезпечення прольоту цив. повітр. суден між Середземним та Чорним морями Туреччина вказує повітр. маршрути, що призначені для польоту. Якщо такі рейси здійснюються епізодично, то тур. уряд має бути повідомлений за 3 доби. У разі регуляр. повітр. рейсів направляється заг. повідомлення про дати прольоту (ст. 23).