СДН ДЕРЖАВНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Обнулити – встановити в нуль, скинути, привести в початковий стан.

Обов’язкові дисципліни – дисципліни, встановлені для обов’язкового вивчення Державним освітнім стандартом за відповідними напрямами підготовки.

Обов’язкова частина навчального плану – перелік навчальних дисциплін, призначених для обов’язкового засвоєння всіма студентами даного напрямку.

Обов’язкова частина освітньої програми – частина освітньої програми, яка   містить   набір   обов’язкових   навчальних   дисциплін   відповідно   до Державного освітнього стандарту.

ОБОВ’ЯЗКОВА ЮРИСДИКЦІЯ - [лат. juris-dictio — судочинство, від jus (juris) — право і dictio — виголошення] — повноваження міжнар. суд. органу на розгляд можливих спорів між суб'єктами міжнар. права, визнане ними заздалегідь. Так, відповідно до ст. 36 § 2 Статуту Міжнародного суду ООН дви можуть зробити заяву, що вони заздалегідь визнають обов'язкову юрисдикцію цього Суду з усіх прав, спорів і щодо будь-якої ін. д-ви, яка прийняла под. зобов'язання. Ці спори можуть стосуватися: тлумачення договору; будь-якого питання міжнар. права; наявності факту, який, коли він буде встановлений, являтиме собою порушення міжнар. зобов'язання; характеру і розмірів відшкодування, яке належить за порушення міжнародного зобов'язання. У багатьох міжнар. договорах передбачається, що в разі виникнення спору про тлумачення або застосування договору цей спір буде передано до суду (правда, д-ва при підписанні таких договорів може зробити застереження про невизнання компетенції суду). Напр., у Міжнародній конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1965 зазначається: «Будь-який спір між двома або кількома державамиучасницями щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції, який не вирішено шляхом переговорів або процедур, спеціально передбачених у цій Конвенції, передається на вимогу будь-якої сторони в цьому спорі на вирішення Міжнародного суду, якщо сторони в спорі не домовилися про інший спосіб урегулювання» (ст. 22). Особливим явищем є О. ю. Європейського суду з прав людини. Конвенція про захист прав людини та осн. свобод 1950 встановила, що будь-яка договірна сторона може в будьякий час визнати ipso facto (лат. — в силу самого факту) і без спец, угоди О. ю. Європейського суду щодо тлумачення і застосування Конвенції (кол. ст.46 § 1 цього акту). У зв'язку з набуттям чинності Протоколу № 11 (1.XI 1998), за яким було реформовано Європ. суд з прав людини, Положення про юрисдикцію Суду не передбачає робити спец, заяви про визнання О. ю. Суду (нова ст. 32 § 1). Тобто д-ви, які ратифікують Конвенцію після 1.ХІ 1998, автоматично визнають О. ю. Суду.