СДН ДЕРЖАВНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

МІСІЯ - (лат. missio — посилання, відправлення) — 1) делегація, яка направляється в ін. країну з відповід. дорученням; 2) пост, або тимчасове дипломатичне представництво, очолюване посланником чи повіреним у справах.

Місія банку – декларація, що роз'яснює, з якою метою банк існує та чого прагне досягти. Має вигляд документа, який формулює роль банку на фінансовому ринку, містить визначення існуючих та перспективних банківських продуктів і операцій, ринків, регіонів, а також тих сфер діяльності, де банк досяг переваг над конкурентами, і тих, де розраховує досягти стійких конкурентних переваг. Місія також визначає послідовність реалізації довгострокових стратегічних цілей.

Міст – пристрій для передачі повідомлень з однієї мережі в іншу. Він відстежує   весь   трафік   локальної   мережі,   але,   будучи   інтелектуальним пристроєм, пропускає "назовні"тільки повідомлення, адресовані іншій мережі.

МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ (англ. individuals place of residence [ˌɪndɪˈvɪdjʊəlz pleɪs əv ˈrezɪdəns]) - житло, в якому фізична особа проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я, в якому вона проживає. Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна. Фізична особа може мати кілька місць проживання (джерело: Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 435-IV

МІСЦЕВИЙ ФІНАНСОВИЙ ОРГАН (англ. local financial body [ˈləʊkəl faɪˈnænʃəl ˈbɒdɪ]) - установа, що відповідно до законодавства України здійснює функції з складання, виконання місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також інші функції, пов’язані з управлінням коштами місцевого бюджету. Для цілей цього Кодексу орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань фінансів віднесено до місцевих фінансових органів. Сільський, селищний, міський (міста районного значення) голова забезпечує виконання функцій місцевого фінансового органу, якщо такий орган не створено згідно із законом (джерело: Бюджетний кодекс України: Закон України від 18.07.2010 № 2456-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 50, / № 50-51 /. – Ст. 572).

МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ (англ. location [ləʊˈkeɪʃən]) - фактичне місце ведення діяльності чи розташування офіса, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (де переважно знаходиться керівництво юридичної особи) та здійснюється управління і облік (джерело: Положення про Державний реєстр фінансових установ: затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження Положення про Державний реєстр фінансових установ» від 28.08.2003 № 41 (у редакції розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 28.11.2013 № 4368), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 вересня 2003 р. за № 797/8118 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 38. – Ст. 2048).

МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ (англ. legal entity location [ˈliːgəl ˈentɪtɪ ləʊˈkeɪʃən]) - фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку (джерело: Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40. – Ст. 356); - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (виконавчий орган) (джерело: Порядок та умови видачі  ліцензії на провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів): затверджено рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Порядку та умов видачі ліцензії на провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів)» від 14.05.2013 № 817, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 червня 2013 р. за № 854/23386 // Офіційний вісник України. – 2013. – № 48. – Ст. 1736).

МААСТРИХТСЬКИЙ ДОГОВІР 1992 - міжнар.-правовий документ про утворення міжнар. політ.-екон. об'єднання європ. держав — Європейського Союзу (ЄС). Підписаний 7.II 1992 державами — членами Європейських співтовариств (Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Франція) у м. Маастрихті (Нідерланди). Набув чинності 1.ХІ 1993. Договір складається з 7 розділів (І. Заг. умови; II. Положення, що змінюють Договір, який засновує Європ. екон. співтовариство, з метою утворення Європ. співтовариства; III. Положення, що доповнюють Договір, який засновує Європ. об'єднання вугілля і сталі; IV. Положення, що доповнюють Договір, який засновує Європ. товариство по атом, енергії; V. Положення про спільну зовн. політику і політику безпеки; VI. Положення про співробітництво в галузі правосуддя та внутр. справ; VII. Заключні положення). М. д. 1992 не скасовує і не замінює Паризький договір 1951 (про створення Європ. об'єднання вугілля і сталі) та Римський договір 1957 (про заснування Європ. екон. співтовариства та Європ. т-ва по атом, енергії). Формально він створює нову структуру — Європ. Союз і одночасно вносить зміни та доповнення до всіх трьох 230 установчих договорів Європ. співтовариств, які в основному зберігають юрид. силу. Своїми положеннями про спільну зовн. політику і політику безпеки М. д. 1992 відобразив намір держав-засновниць перейти до вищого рівня узгодженості своїх дій на міжнар. арені. Нововведенням стало також положення про співробітництво в галузі правосуддя і внутр. справ, особливо про узгодженість політики надання притулку та з імміграц. питань, правил перетинання кордонів, проживання ір-н третіх держав, б-би з транснац. злочинністю тощо. М. д. 1992 супроводжується низкою дод. уточнюючих док-тів, серед яких 10 протоколів, 8 декларацій і одна угода. Найважливіші — Протокол про статут Європ. системи центр, банків і Європ. центр, банку, Протокол про статут Європ. валютного інституту. Протокол про Екон. і соціальний комітет та Комітет регіонів, а також Протокол про перехід до третього етапу розвитку екон. і валютного союзу. Фактично ці док-ти є угодами держав-учасниць з принципових питань дальшого розвитку екон. інтеграції в рамках ЄС. Декларації, що додаються до М. д. 1992, мають більш узагальнюючий, порівняно з протоколами, характер: Декларація про громадянство держав-членів; Декларація про європ. фонд розвитку; Декларація про роль нац. парламентів у Європ. Союзі; Декларація про Західноєвроп. союз; Декларація про право доступу до інформації; Декларація про валютне співробітництво з д-вами, що не є членами співтовариства. М. д. 1992 не лише істотно зміцнив інтеграц. процеси, а й сприяв поширенню та поглибленню профедеральних тенденцій у розвитку ЄС, які підкріплюються введенням інституту єдиного громадянства (див. Громадянство Європейського Союзу), єдиної валюти тощо. 2.Х 1997 в м. Амстердамі (Бельгія) було підписано Договір про внесення змін до М. д. 1992. У ньому йшлося, зокрема, про посилення співробітництва держав — членів ЄС у питаннях захисту прав і свобод людини, свободи пересування осіб, удосконалення інститутів та ін. органів ЄС тощо.