СДН ДЕРЖАВНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ДОГОВІР УПРАВЛІННЯ МАЙНОМ (англ. estate administration contract [ɪsˈteɪt ədˌmɪnɪsˈtreɪʃən ˈkɒntrækt]) - договір за яким одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача) (джерело: Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 435-IV

ДОГОВІР ФІНАНСОВОГО ЛІЗИНГУ (англ. financial lease contract [faɪˈnænʃəl liːs ˈkɒntrækt]) - договір за яким лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) (джерело: Про фінансовий лізинг: Закон України від 16.12.1997 № 723/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 16. – Ст. 68)

ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ (ФІНАНСУВАННЯ ПІД ВІДСТУПЛЕННЯ ПРАВА ГРОШОВОЇ ВИМОГИ) (англ. factoring contract (financing at assignment of money claim) [ˈfæktəɪŋ ˈkɒntrækt (faɪˈnænsɪŋ ət əˈsaɪnmənt əv ˈmʌnɪ kleɪm)]) - договір за яким одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (джерело: Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 435-IV

ДОГОВОРИ МІЖНАРОДНИХ (МІЖУРЯДОВИХ) ОРГАНІЗАЦІЙ - міжнар. угоди, які регулюються правом міжнар. договорів і укладаються: 1) між однією чи кількома д-ва-ми та однією чи кількома міжнар. (міжурядовими) організаціями; 2) між міжнар. (міжурядовими) організаціями незалежно від того, міститься така угода в одному док-ті, в двох чи кількох пов'язаних між собою док-тах, а також незалежно від її конкр. назви. На відміну від держав, які, з огляду на свій суверенітет, мають універсальну договірну правоздатність, договірна правоздатність міжнар. організацій має спец., функц. характер і обмежена статусом та правилами цих організацій. Під правилами міжнар. організації розуміють, зокрема, її установчі акти, прийняті відповідно до них рішення та резолюції, а також усталену практику. Найширшу договірну правоздатність серед міжнар. організацій має ООН як політ, організація заг. компетенції та універсального харакДОГОВОРИ МІЖНАРОДНИХ (МІЖУРЯДОВИХ) ОРГАНІЗАЦІЙДОГОВОРИ МІЖНАРОДНИХ (МІЖУРЯДОВИХ) ОРГАНІЗАЦІЙтеру. Є два осн. види Д. м. (м.) о.: 1) міжнародні договори держав з міжнар. організаціями; 2) договори між міжнар. організаціями. Об'єктами договорів з участю міжнар. організацій є гол. чин. економічні та спец, питання, що входять до компетенції міжнар. організацій згідно з їхніми статутами. Залежно від об'єктів розрізняють кілька видів міжнар. договорів, укладених міжнар. організаціями з д-вами. Це, зокрема, угоди про штаб-квартиру, про надання тех. допомоги, про співробітництво та про асоціювання. Особливе місце посідають угоди ООН про правовий режим збройних сил, посередників і військ, спостерігачів, угоди про міжнар. опіку та угоди МАГАТЕ про гарантії. Договори, які укладають міжнар. організації між собою, — це угоди про співробітництво і координацію діяльності, угоди про правонаступництво тощо. Осн. масив договорів за участю міжнар. організацій становлять двостор. договори. Ба-гатостор. договори укладаються переважно з питань надання тех. допомоги країнам, що розвиваються. До багатостор. договорів відносять і угоди про гарантії МАГАТЕ. Міжнар. організації укладають міжнар. договори в трьох осн. формах: міжнар. договір, обмін листами (нотами) і паралельні резолюції. Міжнар. організації укладають 109 договори через свої компет. органи (пленарний орган міжнар. організації, її викон. орган або секретаріат). Стадіями укладення договорів є: складання та прийняття тексту договору, встановлення автентичності тексту, підписання договору, схвалення та ін. способи вияву згоди на обов'язковість договору. Віденська конвенція про право договорів між державами та міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями 1986 стала кодифікац. міжнар.-правовим актом, що регламентує договірну діяльність міжнар. організацій.

ДОГОВОРИ ПРО ПРАВОВУ ДОПОМОГУ - вид договорів міжнародних, які регулюють порядок надання установами юстиції договірних держав взаємної допомоги в галузі цивільно- та кримінально-правових відносин, суть якої полягає у виконанні певних процес, дій, пов'язаних із застосуванням права і необхідних для здійснення правосуддя в іноз. д-ві. Метою таких договорів є забезпечення однакового регулювання відносин, що виникають між гр-нами та організаціями договірних держав, встановлення певного порядку розв'язання цив.-правових спорів згідно з правилами, зазначеними в договорі, врегулювання питань, пов'язаних з крим. переслідуванням, та визначення органів, до компетенції яких належать певні питання провадження у цив. та крим. справах. У міжнародному праві під Д. про п. д. розуміють досить широке коло міжнар. угод, предметом яких є різноманітні питання цивільно- та кримінально-правового співробітництва. Це пов'язано з тим, що форми та обсяг правової допомоги зазнають у процесі співробітництва між д-вами певних кількісних і якісних змін. Так, загальновизнаними, класич. формами взаємодопомоги у крим. справах є видача злочинців, допит осіб, одержання доказів, вручення док-тів. Віднедавна співробітництво доповнюється такими формами, як передача провадження у крим. справах, передача засуджених осіб, нагляд за умовно засудженими, обмін правовою інформацією тощо. До цієї категорії договорів належать також угоди з питань цив. процесу, визнання та виконання іноз. арбітражних рішень. Отже, предметом Д. про п. д. є широке коло питань, пов'язаних з проблемами правоздатності та дієздатності гр-н і юрид. осіб на території іноз. д-ви, укладення та розірвання шлюбів між гр-нами різних держав, вирішення спадкових справ та розпорядження спадковим майном на території ін. д-ви, встановлення опіки та піклування щодо іноз. гр-н, регулювання правовідносин подружжя, батьків і дітей у змішаних шлюбах. До обсягу правової допомоги за цими договорами входять і питання виконання суд. доручень у цив. та крим. справах, що розглядаються за кордоном, визнання та виконання суд. рішень іноз. держав, взаємодії суд.- прокур. органів держав при здійсненні крим. переслідування, екстрадиція, видача засуджених осіб, питання співробітництва у боротьбі з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, обмін правовою інформацією тощо. В 1990 ГА ООН, беручи до уваги висновки 7-го Конгресу по запобіганню 110 злочинності, на підставі узагальнення та аналізу існуючої світ, практики ухвалила кілька типових договорів у цій сфері співробітництва, зокрема Типовий договір про екстрадицію, Типовий договір про взаємну допомогу у кримінальних справах, Типовий договір про передачу засуджених осіб. У відповідних резолюціях щодо ухвалення цих типових договорів ГА ООН запропонувала державам-членам, якщо вони ще не встановили договірних відносин з ін. д-вами в галузі прав, допомоги або якщо вони бажають переглянути існуючі договірні відносини, брати у цих випадках до уваги типові договори. Першим міжнар. договором суверенної України у цій сфері став Договір між Україною та Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цив. та крим. справах, який укладено в жовтні 1992. Дальший процес розвитку договірної бази України пов'язаний з укладенням в 1992—95 двосторонніх Д. про п. д. у цив. та крим. справах з Польщею (24.V 1993), Литвою (7.УІІ 1993), Молдовою (13. XII 1993), Грузією (9.1 1995), Естонією (15.1 1995), Латвією (23.У 1995), Монголією (27.VI 1995) та ін. двами. Починаючи з 1996 в договірній практиці України з'являються якісно нові форми угод з питань правової допомоги, до яких належать договори про взаємну правову допомогу у крим. справах з Канадою та США. Обсяг допомоги за цими договорами включає отримання показань, забезпечення док-тами, здійснення розшуку та конфіскації, вручення документів та будьяку ін. форму допомоги, що не заборонена зак-вом запитуваної сторони. Ці договори не застосовуються до випадків екстрадиції, виконання вироків у крим. справах, передачі засуджених осіб та передачі провадження у крим. справах. Протягом 1995—97 Україна стала учасницею 6 європ. конвенцій у сфері співробітництва у крим. справах, зокрема Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957, Європейської конвенції про взаємну допомогу в кримінальних справах 1959, Європейської конвенції про нагляд за умовно засудженими або умовно звільненими правопорушниками 1964, Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах 1972, Європейської конвенції про передачу засуджених осіб 1983 та прийнятої ГА ООН Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, 1990. Поряд з участю у цих європ. док-тах важливе значення має участь України в Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993, учасниками якої є держави — члени СНД. На відміну від згаданих угод у рамках Ради Європи, ця Конвенція за своєю формою не відрізняється від двосторонніх договорів кол. СРСР про правову допомогу і покликана регулювати цив., сімейні і крим.-правові відносини.

ДОДАТКИ ДО УЗАГАЛЬНЕНИХ МАТЕРІАЛІВ (англ. case referrals annexes [keɪs rɪˈfɜrəlz ˈæneksɪz]) - копії документів, які стосуються відомостей про фінансові операції, та інша інформація, пов’язана з узагальненими матеріалами, у письмовій та/або електронній формі (за наявності) (джерело: Порядок надання та розгляду узагальнених матеріалів: затверджено наказом Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства доходів і зборів України, Служби безпеки України «Про затвердження Порядку надання та розгляду узагальнених матеріалів» від 02.12.2013 № 1026/1184/739/484, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2013 р. за № 2170/24702

ДОДАТКОВІ БЛАГА (англ. additional benefits [əˈdɪʃənl ˈbenɪfɪts]) - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу) (джерело: Податковий кодекс України: Закон України від 02.12.2010 № 2755-VI

ДОДАТКОВІ ПОКАРАННЯ (англ. additional punishments [əˈdɪʃənl ˈpʌnɪʃmənts]) - позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна. Штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові покарання (джерело: Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 № 2341-III