СДН ДЕРЖАВНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКІВ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ (англ. financial services markets state regulation [faɪˈnænʃəl ˈsɜːvɪsɪz ˈmɑːkɪts steɪt ˌregjʊˈleɪʃən]) - здійснення державою комплексу заходів щодо регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кризовим явищам

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ (англ. state regulation of the [ði:] financial services market [steɪt rɛɡjʊˈleɪʃ(ə)n ɒv ði: fʌɪˈnanʃ(ə)l ˈmɑːkɪt]) - здійснення державою комплексу заходів щодо регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кризовим явищам. Основною метою державного регулювання ринку фінансових послуг є забезпечення стабільного та динамічного розвитку вітчизняного фінансового сектору та його ефективного впливу на розвиток усієї економічної системи. Головними напрямами реалізації цієї мети є: проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері фінансових послуг; захист інтересів споживачів фінансових послуг; створення сприятливих умов для розвитку та функціонування ринків фінансових послуг; створення умов для ефективної мобілізації та розміщення фінансових ресурсів учасниками ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства; забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків фінансових послуг та захисту прав їх учасників; додержання учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства; запобігання  монополізації та створення умов для розвитку добросовісної конкуренції на ринках фінансових послуг; сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ (англ. securities market state regulation [sɪˈkjʊərɪtɪz ˈmɑːkɪt steɪt ˌregjʊˈleɪʃən]) - здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері

ДЕРЖАВНЕ УНІТАРНЕ ПІДПРИЄМСТВО (англ. state unitary enterprise [steɪt ˈjuːnɪt(ə)ri ˈentəpraɪz]) - утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами

ДЕРЖАВНИЙ АБО УРЯДОВИЙ ОБ’ЄКТ (англ. state or government facility [steɪt ɔː ˈgʌvnmənt fəˈsɪlɪti]) - будь-який постійний чи тимчасовий об’єкт чи транспортний засіб, який використовують або займають представники держави, члени уряду, представники законодавчого або судового органу чи посадові особи або державні службовці або службовці будь-якого іншого державного органу або установи, чи службовці або посадові особи міжурядової організації у зв’язку з виконанням ними своїх службових обов’язків

ДЕРЖАВНИЙ БАНК (англ. state bank [steɪt bæŋk]) - банк, створений за рішенням Кабінету Міністрів України на основі державної власності (джерело: Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144); - банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі (джерело: Про фінансову реструктуризацію: Закон України від 14.06.2016 № 1414-VIII // Відомості Верховної Ради України. – 2016. – № 32. – Ст. 555). Державний банк створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. При цьому в законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіталу державного банку. Кабінет Міністрів України зобов›язаний отримати позитивний висновок Національного банку України з приводу наміру заснування державного банку. Отримання висновку Національного банку України є обов›язковим також у разі ліквідації (реорганізації) державного банку, за винятком його ліквідації внаслідок неплатоспроможності. Статут та діяльність державного банку мають відповідати вимогам цього Закону, інших законів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Статут державного банку затверджується постановою Кабінету Міністрів України. Державна реєстрація державних банків здійснюється відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Держава здійснює і реалізує повноваження власника щодо акцій (паїв), які їй належать у статутному капіталі державного банку, через органи управління державного банку. Кабінет Міністрів України здійснює управління державним банком у випадках, встановлених цим Законом, іншими законами і статутом державного банку. Органами управління державного банку є наглядова рада і правління банку.Органом контролю державного банку є ревізійна комісія, персональний та кількісний склад якої визначаються наглядовою радою державного банку. Наглядова рада є вищим органом управління державного банку, що здійснює контроль за діяльністю правління банку з метою збереження залучених у вклади грошових коштів, забезпечення їх повернення вкладникам і захисту інтересів держави як акціонера державного банку, а також здійснює інші функції, визначені цим Законом

ДЕРЖАВНИЙ БОРГ (англ. state debt [steɪt det]) - загальна сума боргових зобов’язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення

ДЕРЖАВНИЙ ДЕРИВАТИВ (англ. state derivative [steɪt dɪˈrɪvətɪv]) - цінний папір, що розміщується державою на міжнародних фондових ринках і підтверджує зобов’язання України відповідно до умов розміщення цього цінного папера здійснити виплати власнику цього цінного папера в разі досягнення певних показників валового внутрішнього продукту України, а також здійснити інші виплати. Емісія державних деривативів є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Рішення про розміщення державних деривативів та умови їх розміщення приймається згідно з Бюджетним кодексом України та законами України

Державний документ про вищу професійну освіту – документ державного зразка (диплом), що видається акредитованим вищим навчальним закладом на підтвердження того, що його власник успішно завершив основну акредитовану професійну освітню програму і має право продовжити освіту на наступному рівні і (або) здійснювати професійну діяльність відповідно до отриманої кваліфікації за напрямом (спеціальністю) навчання.