СДН ДЕРЖАВНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ГАРАНТІЙНА ФІНАНСОВА ПОСЛУГА (англ. financial service guarantee [fʌɪˈnanʃ(ə)l ˈsəːvɪs ɡar(ə)nˈtiː]) - послуга, пов’язана зі згодою однієї сторони угоди (гаранта) взяти на себе відповідальність
іншої сторони (принципала) перед третьою особою (бенефіціаром) за грошову винагороду (на умовах платності). На практиці розрізняють два види гарантійних фінансових послуг, які є засобами забезпечення виконання фінансових зобов’язань боржників перед фінансовою установою: гарантія (страховий бонд); поручительство (фінансова гарантія). Гарантії та поручительства – це способи забезпечення виконання зобов’язань, що застосовуються між господарськими суб’єктами з метою зниження ризику їх діяльності

ГАРАНТІЙНЕ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ (англ. warranty obligations [ˈwɒrəntɪ ˌɒblɪˈgeɪʃənz]) - зобов’язання гаранта повністю або частково виконати боргові зобов’язання суб’єкта господарювання - резидента України перед кредитором у разі невиконання таким суб’єктом його зобов’язань за кредитом (позикою), залученим під державну чи місцеву гарантію (джерело: Бюджетний кодекс України: Закон України від 18.07.2010 № 2456-VI 

ГАРАНТІЙНИЙ ВИПАДОК (англ. warranty case [ˈwɒrəntɪ keɪs]) - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах» від 15.12.2004 № 639 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 25.01.2018 № 5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 41/10321

Гарантія – за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

ГАРАНТІЯ (англ. guarantee [ˌgærənˈtiː]) - зобов’язання, зазвичай з боку банку, щодо виконання зобов’язань іншої сторони або виплати певної суми грошей після пред’явлення визначених документів, що вказують на невиконання деяких зобов’язань гарантованою стороною (джерело: The FATF study «Trade-based money laundering» (June 23, 2006). Glossary. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http:// www.fatf-gafi.org/publications/methodsandtrends/documents/trade-basedmoneylaundering.html); - спосіб забезпечення виконання зобов’язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов’язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов’язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах: затверджено постановою Правління Національного банку України
«Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах» від 15.12.2004 № 639 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 25.01.2018 № 5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 41/10321