СДН ДЕРЖАВНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ГРОМАДЯНИН УКРАЇНИ (англ. citizen of Ukraine [ˈsɪtɪzn əv juːˈkreɪn]) - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України

ГРОШІ (англ. money [ˈmʌni]) - економічна категорія, що відображає складну систему суспільних відносин, перш за все економічних, між державою, суб’єктами господарювання та фізичними особами як учасниками відтворювальних процесів з приводу встановлення цінових співвідношень між окремими товарами, здійснення платежів і розрахунків, накопичення та збереження фінансових ресурсів, а також руху капіталу як усередині країни, так і за її межами. Інколи Г. розглядають у дуже вузькому значенні як національні знаки вартості, які випускає держава примусовим курсом, що характеризує юридичний, а не економічний підхід. Визначення сутності Г. є одним з найбільш складних і дискусійних питань економічної теорії. До останнього часу було прийнято вважати, що вітчизняні вчені орієнтуються на розроблений К. Марксом класичний підхід до визначення суті Г. як товару особливого роду, заснований на розумінні Г. як економічної категорії відповідно до трудової теорії вартості. Проте в останні роки у зв’язку з практичним використанням у системі монетарного регулювання виключно сучасного варіанта кількісної теорії Г. відбувся різкий перехід багатьох вітчизняних учених на позиції саме цієї теорії. Історія виникнення та розвитку Г. свідчить, що вони пройшли довгий шлях еволюції від товарних Г. до забезпечених, потім до фіатних (символічних) кредитних Г., на яких сьогодні базуються всі сучасні грошові системи. Проте вони, як і раніше, залишаються сутнісною формою ринкового господарства, знаком вартості, тільки виконують цю роль як ідеальний знак загального еквівалента. З переходом до нового етапу товарного виробництва Г., як економічна категорія, не зникають. Змінюється їх форма, види, функції, модифікується сутність, змінюються методи визначення ціни, потреби в Г. тощо. Після демонетизації золота, коли остаточно був втрачений зв’язок між цінами на золото та цінами інших товарів, банківська система повністю перейшла на використання кредитних Г. Не дивлячись на відмінності в підходах різних наукових шкіл, у сучасній науці переважає точка зору, що Г. є продуктом товарного виробництва і відображають  суспільні відносини. К. Маркс характеризував суть Г. як систему уречевлених суспільних відносин. У його теорії Г. – це особливий товар, що стихійно виділився з товарного світу, загальний еквівалент, специфічна форма вартості всіх інших товарів – «кристалізація мінової вартості». Відповідно до марксистської точки зору, «сутність Г. як економічної категорії знаходить прояв у єдності трьох їх властивостей: загальної безпосередньої обмінюваності; самостійної форми мінової вартості; зовнішньої речової міри праці». Г. за своєю природою є історично певною формою економічних відносин. Це історична категорія, що виникла з розвитком товарних відносин. Разом з тим, це категорія, що розвивається, яка на кожному етапі товарного виробництва наповнюється новим змістом. У сучасній практиці всі Г. мають кредитний характер, тобто є кредитними за визначенням. Тому, коли ми говоримо про форми Г., то їх цілком обґрунтовано слід назвати кредитними. Коли ж йдеться про сутнісні характеристики Г. та про характер їх емісії, таке розуміння кредитних Г. вже недостатньо повно відображає сучасну грошову систему. Заснована на механізмах часткового резервування та рефінансування, банківська система здатна сама емітувати Г. та завдяки грошовому мультиплікатору збільшувати їх пропозицію. Тому основна частина Г., що обертається в економіці, по своїй економічній природі є депозитними Г., тобто створеними самою банківською системою 

ГРОШОВІ ЗНАКИ (англ. banknotes [ˈbæŋk.nəʊt]) - знаки вартості, що замінюють в обігу визначену кількість дійсних грошей. Не маючи власної вартості, Г. з. лише представляють в обігу золоті й срібні гроші. У вигляді Г. з. виступають неповноцінні монети (з міді, нікелю тощо), казначейські та банківські білети 

ГРОШОВІ КОШТИ (ГРОШІ) (англ. funds [fʌndz]) - готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання (джерело: Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: затверджено наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»» від 07.02.2013 № 73, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за № 336/22868 // Офіційний вісник України. – 2013. – № 19. – Ст. 665); - готівка та кошти на кореспондентських рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів. Г. к. відносять до високоліквідних активів. Вони є найбільш ліквідною статтею активу балансу банку. Власне Г. к. є готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання. До еквівалентів Г. к. належать короткострокові, високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості. Під рухом Г. к. розуміють надходження і вибуття Г. к. та їхніх еквівалентів. Метою складання звіту  про рух Г. к. є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у Г. к. підприємства та їх еквівалентах за звітний період у результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. (джерело: Банківська енциклопедія / колектив авторів. – ISBN 978-966-346-923-2. – К.: ЦНД НБУ «Знання», 2011. – С. 503). - доходи і надходження, що акумулюються в грошовій формі на рахунках підприємств, організацій, установ і домашніх господарств у банках і використовуються для забезпечення їхніх власних потреб або розміщення у вигляді ресурсів банків. За правом розпорядження кошти поділяються на кошти підприємств і господарських організацій; бюджету і бюджетних організацій; кредитних і фінансових установ; профспілкових і громадських організацій; кошти домашніхгосподарств

ГРОШОВІ ПЕРЕКАЗИ (англ. money remittance [‘mʌnɪ rɪ’mɪt(ə)n(t)s]) - діяльність, яка передбачає одержання валюти чи грошових коштів, виражених у валюті, або в іншій еквівалентній вартості, яка замінює валюту, від однієї особи та передачу валюти чи коштів до іншого місця або іншої особи будь-якими засобами через фінансове агентство або установу, або через мережу електронних грошових переказів