СДН ДЕРЖАВНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

БАНКІВСЬКИЙ НАГЛЯД НА КОНСОЛІДОВАНІЙ ОСНОВІ (англ. banking supervision on a consolidated basis [ˈbæŋkɪŋ ˌsjuːpəˈvɪʒən ɒn ə kənˈsɒlɪdeɪtɪd ˈbeɪsɪs]) - нагляд, що здійснюється Національним банком України за банківською групою з метою забезпечення стабільності банківської системи та обмеження ризиків, на які наражається банк внаслідок участі в банківській групі, шляхом регулювання, моніторингу та контролю ризиків банківської групи у визначеному Національним банком України порядку (джерело: Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ

БАНКІВСЬКИЙ ПЕРЕКАЗ (англ. bank transfer [bæŋk trænsˈfɜː(r)]; bank remittance [bæŋk rɪˈmɪt(ə)ns]) - просте доручення банку своєму банку-кореспонденту виплатити певну суму грошей на прохання і за рахунок переказодавця іноземному отримувачу (бенефіціару) з визначенням способу відшкодування банку-платнику виплаченої ним суми. Б. п. здійснюється у безготівковій формі на підставі платіжних доручень, що адресуються одним банком іншому (іноді з використання банківських чеківабо інших платіжних документів). Але комерційні або товаросупроводжувальні документи (рахунки-фактури, транспортні та інші документи спрямовуються при цій формі розрахунків від експортера імпортеру напряму, минаючи банки). Банк виконує тільки платіжні доручення іноземних банків чи оплачує відповідно до умов кореспондентських угод виставлені на нього банківські чеки з грошовими (контрактними) зобов’язаннями іноземних імпортерів, а також виставляє платіжні доручення і банківські чеки на іноземні банки за грошовими зобов’язаннями вітчизняних імпортерів. При використанні Б. п. у розрахунках за експортовані товари та надані послуги банк виконує платіжні доручення іноземних банків-кореспондентів щодо виплати коштів на користь переказоотримувачів як клієнтів свого банку, так і клієнтів своїх банків-кореспондентів за умови зазначення в платіжному дорученні одного з таких способів відшкодування виплачених сум: а) зарахування суми переказу на рахунок НОСТРО в банку переказодавця; б) зарахування суми переказу на рахунок НОСТРО в третьому банку; в) надання права дебетувати сумою переказу рахунок ЛОРО банку переказодавця в банку. При використанні Б. п. у розрахунках за імпортовані товари та отримані послуги банк виконує доручення клієнтів, які мають в банку поточний валютний рахунок: 1) на переказ валюти за кордон в оплату вартості імпортованих товарів, товарних документів чи документів про надання послуг; 2) як авансові платежі, передбачені умовами контрактів; 3) в оплату простих та переказних векселів за придбані в кредит товари; 4) в погашення заборгованості, що утворилася в результаті перерахунків, та на інші цілі в межах залишку коштів на валютному рахунку клієнта. Використання Б. п. як форми розрахунків за контрактом, має бути обумовлене при укладанні зовнішньоторговельної угоди в розділі «Умови платежу». Банк переказодавця керується конкретними вказівками, що містяться в платіжному дорученні. При здійсненні Б. п. банки несуть мінімальну відповідальність, а тому стягують мінімальну комісію. Комісія, як правило, стягується банком експортера з переказодавця відповідно до та-
рифів комісійної винагороди банку при роботі з клієнтами. Розмір комісії визначається самим банком і є або фіксованим і виражається у процентах від суми переказу

БАНКІВСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ІНСТРУМЕНТ (англ. banking payment instrument [ˈbæŋkɪŋ ˈpeɪmənt ˈɪnstrʊmənt]) - засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються відповідні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів (джерело: Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5. – Ст. 30

БАНКІВСЬКИЙ ПОРТФЕЛЬ (англ. bank portfolio [bæŋk pɔːtˈfəʊlɪəʊ]) - частина загального портфеля банку, яка складається з об’єктів, щодо яких банк має чіткі наміри утримувати їх у своїй власності з метою отримання економічного доходу у вигляді приросту вартості. Поточна ринкова вартість Б. п. не має суттєвого впливу на рішення банку щодо утримання об’єктів, а тому зміна ринкових умов не призводить до зміни економічної вартості Б. п. з точки зору керівництва банку. Поняття «портфель» також застосовують до групи об’єктів, які є однорідними за певними характеристиками, а саме: типом контрагента, видом інструменту тощо. Найчастіше використовуються такі терміни «кредитний портфель», «портфель цінних паперів», «інвестиційний портфель»

БАНКІВСЬКИЙ РАХУНОК (англ. bank account [bæŋk əˈkaʊnt]) - відкритий банком клієнтові банку рахунок, на який відповідно до договору банк зобов’язується приймати та зараховувати грошові кошти, що надходять клієнтові (власнику рахунка), виконувати розпорядження клієнта про перерахування та видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Б. р. є бухгалтерським документом банку, в якому обліковується рух коштів клієнта банку. За своїм економічним змістом Б. р. є обліковою одиницею, яка використовується банками з метою обліку прав грошових вимог клієнта до банку, що виникають з договору банківського рахунка, а також для обліку виконання банківських операцій, які здійснюються відповідно до виду Б. р.

Банківський чек – паперовий розрахунковий документ установленої форми, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження чекодавця платнику про сплату чекодержателю зазначеної в ньому суми коштів протягом установленого строку.

(банкиры) – менеджери та власники грошового капіталу, які спеціалізуються на здійсненні банківських операцій.

БАНКИ (англ. banks [bæŋks]) - фінансові установи, функціями яких є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб (джерело: Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144)

БАНКНОТА (англ. banknote [ˈbaŋknəʊt]) - грошовий знак, виготовлений з паперу, щільної тканини (зазвичай, шовку), металу або пластику, в більшості випадків прямокутної форми. Б. національних валют випускаються центральними банками та обов’язкові для прийому на території всієї країни нарівні з монетами. Найдавнішими Б. вважають китайські Б., випущені у VIII ст. за часів династії Тан. Б. української гривні випускають номіналом: 1 грн. – із зображенням портрета князя Володимира; 2 грн. – із зображенням портрета князя Ярослава Мудрого; 5 грн. – із зображенням портрета гетьмана Богдана Хмельницького; 10 грн. – із зображенням портрета гетьмана Івана Мазепи; 20 – із зображенням портрета Івана Франка; 50 – із зображенням портрета Михайла Грушевського; 100 грн. – із зображенням портрета Тараса Шевченка; 200 грн. – із зображенням портрета Лесі Українки; і 500 грн. – із зображенням портрета Григорія Сковороди

БАНКНОТНО-МОНЕТНИЙ ДВІР (англ. mint [mɪnt]) - окремий структурний підрозділ, установа Національного банку України. Складається із комплексів виробництва банкнот і карбування монет. Розташований у Києві. Створений відповідно до постанов Кабінету Міністрів України «Про створення потужностей з виготовлення національної валюти і цінних паперів» (18 вересня 1991 р.) та Президії Верховної Ради України «Про національну валюту в Україні» (14 листопада 1991 р.). Із введенням в експлуатацію першої лінії 22 березня 1994 р. на Банкнотній фабриці розпочато випуск банкнот національної грошової одиниці – гривні. Потужності Банкнотної фабрики складають 1,5 мільярда банкнот або іншої захищеної друкованої продукції. Крім банкнот, фабрика виготовляє бланки державних цінних паперів, документи суворого обліку, знаки поштової оплати, цінні папери на замовлення іноземних держав, а також інші види захищеної вiд підробки друкованої продукції. Для захисту банкнот гривні та іншої продукції від підроблення застосовуються сучасні методи та технології. У квітні 1997 р. в м. Малин Житомирської області було введено Фабрику банкнотного паперу. У листопаді 1997 р. введено в дію першу чергу виробництва Монетного двору. Biдтоді всі українські монети карбуються на власній виробничій базі. Річна потужність Монетного двору складає 1 млрд. розмінних і обігових монет, 1 млн. ювілейних і пам’ятних монет та 200 тис. орденів та медалей. Першими в 1997–1998 рр. на Монетному дворі викарбовано золоті монети «Київський псалтир», «Т.Г. Шевченко», «Києво-Печерська лавра», «Оранта». Із введенням у дію Банкнотної фабрики, Монетного двору та Фабрики банкнотного паперу в Україні створено замкнений цикл виготовлення банкнот i монет національної грошової одиниці