СДН ДЕРЖАВНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

У   Штаті   –   соціальна   мережа,   інтегрована   в   сервіс   Вконтакте. Популярний проект, призначений для розміщення резюме шукачів та вакансій роботодавців. Користувачі ВКонтакте можуть автоматично розміщувати «У Штаті» свої анкети.

У Кадрі – відеосервіс, що синхронізує інформацію про відеофайли соціальної мережі, з мільйонами відеороликів, дозволяє користувачам переглядати відео інших користувачів, у яких відкриті налаштування приватності для публічного перегляду.

УГОДА МІЖНАРОДНА - в міжнар. праві одне з найменувань договору міжнародного. Терміном «угода міжнародна», як правило, позначаються міждерж. акти, що підписуються від імені уряду і не підлягають ратифікації (напр., Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Ліванської Республіки про повітряне сполучення від 22.IV 2002). У. м. регулюють відносини екон., політ., соціально-культур., н.-т. характеру. Можуть укладатися і такі У. м., які підлягають ратифікації (напр., Угода між Україною та Європейським співтовариством про наукове і технологічне співробітництво від 4.VII 2002). У практиці міжнар. договір, відносин не існує чіткого критерію застосування різних найменувань міжнар. договорів. Це питання вирішується самими учасниками того чи ін. міжнар. акта. Відповідно до положень Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 найменування міжнар. договору не впливає на його юрид. силу.

Узагальнене  вміння –  це  сукупність  взаємопов’язаних  комплексних умінь, які дають змогу розв’язувати систему завдань.

Узагальнення інформації – перетворення інформації про наявність безлічі  простих  часткових  подій  в  інформацію  щодо  наявності  деякої  події більш високого рівня, в яку ці часткові події входять як окремі його елементи.

Узгодженість   бази   даних   (database   consensusness) –   проектована властивість бази даних, що забезпечує видачу однакової відповіді на один і той самий запит усім користувачам системи оброблення даних.

УКРАЇНА - д-ва в пд. частині Сх. Європи. Тер. — 603,7 тис. км2. Простягається зі Сх. на Зх. на 1316 км, з Пн. на Пд. на 893 км. Заг. довжина кордонів 6 500 км, у т. ч. морського — 1 050. Межує з Росією, Білоруссю, Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Молдовою. На Пд. омивається Чорним та Азовським морями. Нас. (за переписом 5.ХІІ 2001) - 48,457 млн. чол. (у т. ч. 32,974 млн. міських і 15,883 млн. сільс. жителів): українці (77,8 %), росіяни (22,1 %), а також кримські татари, білоруси, молдовани, болгари, угорці, поляки, євреї, румуни, греки, цигани, німці та ін. 449 Столиця — м. Київ. Адм.-тер. поділ — Автономна Республіка Крим, 24 області, 490 районів, 118 районів у містах. Держ. мова — українська. Грош. одиниця — гривня. Нац. свято — День незалежності (24 серпня). Назва «Україна» як геогр. поняття вперше згадується у давньорус. літописі під 1187 і пов'язана з Переяславською землею. Пізніше У. називали Середню Наддніпрянщину та деякі ін. землі. Щодо цих земель уживався також термін «Русь» («Мала Русь»). Після приєднання України-Гетьманщини до Росії (1654) в рос. офіц. док-тах вживалася назва Малоросія. Назва «Україна» в офіц. док-тах Рос. імперії майже не вживалася. На неофіц. рівні ця назва відродилася у 2-й пол. 19 ст. Після Жовт. революції 1917 у Росії вона стала елементом назв нових держ. утворень: Українська Народна Республіка (УНР), Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР), Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР), Карпатська Україна і Українська Радянська Соціалістична Республіка (УРСР). На поч. 90-х pp. на геогр. карті світу з'явилася нова суверенна д-ва — Україна. Тер. сучасної У. здавна була місцем різних додерж, і держ. утворень. Тут ще за мезоліту склалися племена і відбулося формування первіснообщинного ладу. В часи неоліту виникла Трипільська культура. В кін. 2 — на поч. 1 тис. до н. е. у Придніпров'ї з'явилися кіммерійці. В 7 ст. до н. е. сюди із-за Дону переселилися кочові племена скіфів. Існує думка, що саме вони стали протослов'янами. У 7-5 ст. до н. е. на пн. узбережжі Чорного м. оселилися греки, а в 2 ст. до н. е. у степових районах У. з'явилися сармати. Скіфи і сармати мали протодерж. утворення, а греки заснували Тіру (тепер БілгородДністровський), Ольвію і Херсонес та ін. міста-держави, утворили Боспорську д-ву. В цей час у лісостепових, поліських і частково степових районах сучасної У. мешкали східнослов'ян. племена. В 4 ст. н. е. у б-бі з готами в межиріччі Дніпра і Дністра склався східнослов'ян. племінний союз антів. Антська держава проіснувала до поч. 7 ст. і загинула від навали аварів. У 8—9 ст. з'явилися ранньофеод. слов'ян, д-ви Артанія, Куявія і Славія, а потім — могутня Київська Русь, розквіт якої припав на часи князювання Володимира Великого (бл. 980— 1015) і Ярослава Мудрого (1019—54). Назва цієї давньорус. д-ви походила від Києва як центру східних слов'ян, яких тоді іменували «русами» або «росами». Князів, чвари і сепаратист, ідеї стали причиною роздроблення Київ. Русі в серед. 12 ст. на самост. князівства — Київське, Чернігівське, Галицьке, Волинське, Переяславське та ін. Це сприяло захопленню їх монголо-та-тарами в 1237—40. Вони потрапили в тяжку васальну залежність від Золотої Орди більш як на 200 років. З 2-ї пол. 14 ст. більша частина укр. земель була захоплена Литвою і Польщею. Вони ліквідували удільні князівства, здійснювали політику національного, соціального і економічного гноблення, особливо після утворення Речі Посполитої. Укр. народ ніколи не мирився з поневоленням, вів визв. б-бу за відновлення своєї державності. Визначальну роль у цій б-бі відігравала заснована в 16 ст. у пониззі Дніпра Запорізька Січ. Визв. війна укр. народу 1648—54 під кер. Б. Хмельницького була війною за незалежність У. від польс. панування. В Гетьманщині утвердилася військ, демократія. Тер. У. 450 була поділена на полки. Вища військ, і адм. влада належала гетьманові та його уряду. Діяла власна суд. система. Війна завершилася Переяславською радою 1654 і возз'єднанням У. з Росією. За Березневими статтями 1654 У. зберігала певну політ.-прав, автономію у складі Рос. д-ви. Відповідно до умов Андрусівського перемир'я 1667 Росія і Польща штучно поділили У. на дві частини. Лівобережна У. з Києвом відійшла до Росії, а Правобережна — до Польщі. Обидві частини опинилися у становищі протекторатів відповід. держав. Правобережна У. у складі Польщі не мала своєї автономії. На неї поширювалася дія польських законів з незначними винятками. Внаслідок першого поділу Польщі до Австрії відійшла Сх. Галичина (1772). В результаті другого (1793) і третього (1795) поділів Польщі до Росії було приєднано Правобережну У. і Зх. Волинь. Лівобережна У. (Гетьманщина) майже до кін. 18 ст. мала авт. права і властиву для неї систему управління у складі Рос. д-ви. Ця система базувалася на гетьм. правлінні та полковосотенному устрої Гетьманщини. Коли не було гетьмана, управління здійснювалося першою (1722) і другою (1764) Малоросійськими колегіями, що перебували у м. Глухові. В Лівобережжі діяла власна суд. система з Генеральним судом. Судочинство здійснювалося за Литовським статутом, козац. звичаями та ін. традиц. джерелами права. Відносини між Рос. імперією і Гетьманщиною регулювалися договір. Статтями, які зазвичай укладалися під час обрання нового гетьмана. Заг. тенденцією для цих Статей було метод, звуження авт. прав Гетьманщини. 1764, за Катерини II, гетьм. форма правління у Лівобережній У. була скасована. Ост. гетьман К. Розумовський склав свої повноваження. В серпні 1775 рос. війська за повелінням імператриці знищили Запоріз. Січ. 1786 було ліквідовано і Малорос, колегію. На Лівобережну У. повною мірою поширювалися дія рос. зак-ва і рос. система управління. Новий етап у становленні укр. державності настав після Лютневої і особливо Жовтневої революцій 1917 в Росії. Процес пішов у двох напрямах. Один — більшовицький, який розпочався у грудні того самого року з проголошення у Харкові першим Всеукр. з'їздом рад УСРР. Другий — національно-визвольний — був пов'язаний з утворенням тоді ж у Києві Української Центральної Ради і проголошенням УНР. На зміну останній прийшла Гетьманська держава 1918. Директорія УНР, яка прийшла до влади після падіння у тому самому році режиму гетьмана П. П. Скоропадського, відновила назву «Українська Народна Республіка». Водночас на західноукр. теренах (після розпаду Австро-Угор. імперії) у лист. 1918 утворилася ЗУНР. 22.1 1919 у Києві відбувся Акт соборності УНР і ЗУНР, який символізував об'єднання двох республік у єдину укр. д-ву. Однак об'єднання не було доведено до кінця у зв'язку з падінням Директорії і факт, завершенням існування УНР. УСРР як самост. д-ва проіснувала до утворення СРСР (1922). Потім вона стала складовою частиною СРСР на засадах союз, республіки. 1937 була дещо змінена її назва - на УРСР. 1939 західноукр. землі, які до цього перебували під окупацією Польщі, возз'єдналися з УРСР. Наст, року СРСР домігся повернення Румунією давнього укр. краю — Північної Буковини. У роки Вел. Вітчизн. війни У. була окупована нім.-фаш. 451 військами. Вона стала ареною тривалих бойових дій і партиз. руху. Після звільнення У. від загарбників на її території була відновлена рад. влада. 1945 Закарпатська У. возз'єдналася з УРСР. Цим завершився тривалий істор. процес возз'єднання укр. народу в єдиній д-ві. У повоєн. період УРСР стала однією з країн — фундаторів ООН. У політ, аспекті пройшла тим самим шляхом, що і СРСР у цілому: сталінський авторитаризм, хрущовська відлига, брежнєвський застій, горбачовська перебудова. Розвал СРСР відкрив перед У. нові горизонти політ, розвитку. Декларацією про державний суверенітет України 1990 вона заявила про свій намір бути незалеж. д-вою, а Актом проголошення незалежності України 1991 юридично закріпила такий суверенітет. Конституція України 1996 визначила основи держ. і сусп. устрою У. Відповідно до ст. 1 Осн. Закону Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова д-ва. Носієм суверенітету і єдиним джерелом держ. влади в У. є народ. Держ. влада організована за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Главою д-ви є Президент України. Законод. владу здійснює Верховна Рада України, виконавчу — Кабінет Міністрів України, а судову — Конституційний Суд України, Верховний Суд України, суди заг. юрисдикції та спеціаліз. суди. Діють також держ. органи зі спец, статусом — Прокуратура України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та ін. Місцеве самоврядування здійснюється громадами територіальними як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх викон. органи. Органами місц. самоврядування, що представляють спільні інтереси тер. громад сіл, селищ і міст, є районні та обласні ради. Викон. владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. В У. існує єдине громадянство. До держ. символів У. належать Державний Прапор У., Державний Герб У. і Державний Гімн У. (ст. 20 Конституції У.). У. — член ООН, Ради Європи, ряду ш. міжнар. організацій, має дип. зв'язки з багатьма д-вами.