ЕКСТЕРИТОРІАЛЬНІСТЬ - (франц., від лат. ех — з, поза і — той, що стосується території) — повна виключеність з-під юрисдикції д-ви особи або організації, яка вважається такою, що не покинула тер. власної д-ви, національність якої має. Теорію Е. тривалий час використовували для обгрунтування дипломатичних привілеїв та імунітетів. Водночас її критикували як таку, що призводить до необмеженого і невиправданого розширення привілеїв та імунітетів. Міжнар. співтовариство врахувало цю обставину: Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 базується на 123 функціональному, а не екстериторіальному підході до дип. привілеїв та імунітетів. Вона проголошує, що останні «надаються не заради користі окремих осіб, а для забезпечення ефективного здійснення функцій дипломатичних представництв як органів, що представляють держави». Теорія Е. зберігає певне значення для обгрунтування особливого статусу військових мор. кораблів або військових повітр. суден на іноз. території.