ЕКСТЕМІЗМ - (франц. — політика крайніх заходів, від лат. — крайній, зовнішній) — схильність до крайніх заходів у політ, діяльності та ідеології. Як правило, виникає в часи екон. і соціальних криз, в умовах розвитку конфлікт, ситуацій. Сприятливим підґрунтям для Е. є порушення дем. прав і свобод, руйнування усталених моральних цінностей, панування антидем. політичних систем (тоталітаризм, фашизм) тощо. Характерними виявами Е. є тероризм, гострі конфлікти на реліг. і нац. грунті, фаш. і расист, погроми тощо. Шанхайська конвенція про боротьбу з тероризмом, сепаратизмом і екстремізмом 2001 визначає Е. як «певне діяння, спрямоване на насильницьке захоплення влади чи насильницьке утримання влади, а також на насильницьку зміну конституційного ладу держави, або насильницьке посягання на суспільну безпеку, в тому числі організацію з вищевказаною метою незаконних збройних формувань чи участь у них». Згідно з Конвенцією винні в зазнач, діяннях підлягають крим. відповідальності за нац. зак-вом держав. Для запобігання поширенню Е. в деяких країнах приймаються спеціальні закони. Так, у РФ 25.VІІ 2002 набув чинності федер. закон «Про протидію екстремістській діяльності». В укр. законодавстві Е. досі не отримав належної прав, оцінки.