ЕМІГРАЦІЯ - (лат. emigratio - виселення) -1) Вимушене або добровільне переміщення людей з країни пост, проживання в ін. країни. Зумовлене причинами політ., екон., військ., етн., культур, і реліг. характеру. 2) Сукупність осіб, що переселилися з однієї країни до іншої. Е. може мати значний вплив на чисельність і структуру нас. відповідних країн. Масова Е. з України розпочалася у кін. 19 ст. і відбувалася у три етапи. На 1-му етапі (до поч. Першої світової війни) переважала т. з. трудова Е., насамперед з Буковини, Галичини та Закарпаття. її гол. потоки були спрямовані до Аргентини, Бразилії, Канади, США та ін. країн Зх. півкулі. Основу цієї Е. становили гр-ни, що намагалися поліпшити своє матеріальне становище. 2-й етап охопив період між світ, війнами і характеризується, з одного боку, зменшенням заг. кількості емігрантів (від 500 тис. перед Першою світ, війною до 200 тис. у міжвоєн. період), а з іншого — появою нового типу укр. переселенця — політ, емігранта. Пік політ. Е. припадає на кін. 1920 (після встановлення в Україні рад. влади та примус, приєднання частини укр. земель до Польщі, Чехословаччини, Румунії та Угорщини). 1923, після певної стабілізації ситуації у Галичині, більшість західноукр. емігрантів повернулася додому. На той час укр. політ. Е. складалася переважно з вихідців зі Сх. України; її чисельність становила 40—50 тис. чол. Чимало етн. українців емігрувало до Канади, Чехословаччини, Німеччини, Франції тощо. 3-й етап укр. Е. розпочався у ході Другої світ, війни і продовжився після її закінчення. Найчисельнішою групою серед емігрантів були переміщені особи. У 60—70-і рр. мав місце виїзд з України за кордон дисидентів. Внаслідок Е. у США й Канаді утворилися чисельні й високоорганізовані спільноти українців та осіб укр. походження (відповідно 2230 тис. і 1071 тис. чол.). Помітні своєю діяльністю укр. діаспори в Бразилії та Аргентині, де проживають відповідно 400 тис. і 250 тис. українців та їх нащадків. Певну активність виявляють нечисельні, але згуртовані укр. спільноти Австралії, Великобританії, Німеччини, Франції, а також Австрії, Бельгії. Регулювання міграц. процесів у сучас. Україні здійснюється на основі Конституції України, Законів «Про громадянство України» (1991), «Про біженців» (1993), «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (1994), «Про правовий статус іноземців» (1994) та ін. актів зак-ва України, а також відповідних міжнар.-правових док-тів.