ЗАБОРОНА ПРОПАГАНДИ ВІЙНИ - норма міжнародного права, спрямована на реалізацію принципу заборони застосування сили та погрози силою. ГА ООН 3.ХІ 1947 ухвалила резолюцію «Про заборону пропаганди війни», де поширення будь-яких відвертих закликів у засобах масової інформації і прилюдних виступах окр. фіз. осіб до нападу із застосуванням ЗС на ін. д-ви кваліфіковано як порушення принципів Статуту ООН і запропоновано всім д-вам визнати такі заклики кримінальним злочином. Ця норма отримала заг. визнання і перетворилася внаслідок практики держав на звичаєву норму. В договірній формі вона закріплена в п. 1 ст. 20 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966, де передбачено зобов'язання держав-учасниць ухвалити закон про заборону будь-якої пропаганди війни. Україна на виконання міжнар.-правових зобов'язань включила до ст. 63 свого Крим, кодексу норму про покарання за публічні заклики до аг-рес. війни або розв'язування воєнного конфлікту як за тяжкий крим. злочин. У сучас. умовах особливого значення набуває заборона пропаганди ядер, війни, косм. війни та ін. застосування зброї масового знищення. Щодо заборони ядер, війни, то така норма проголошена в резолюціях ГА ООН, але заг. визнання не набула і не стала звичаєвою нормою. Не має вона і договірного закріплення.