ЗАХИСТ ДИПЛОМАТИЧНИЙ - одна з функцій дип. і коне, представництв по забезпеченню прав і закон, інтересів акредитуючої д-ви, її гр-н та юридичних осіб, що знаходяться на тер. країни перебування. Здійснюється відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961, яка у п. 1 «б» ст. З встановила, що 3. д. має бути у межах, передбачених міжнар. правом. Це означає, що в процесі діяльності посольства, зокрема в галузі 3. д., не повинно бути ніякого втручання у справи, які, по суті, належать до внутр. компетенції д-ви перебування. У будь-якому випадку слід поважати її нац. правопорядок. 3. д. полягає передусім у консультуванні своїх гр-н з питань їх перебування у країні, сприяння у наданні їм інформації щодо законів та правил приймаючої д-ви. Посольство чи консульство має право робити запити про причини і правові підстави дій місц. органів влади, спрямованих проти гр-нина акредитуючої д-ви. Крім того, в разі необхідності дипломатичне представництво може вдаватися і до таких засобів захисту, як нота протесту проти незакон, затримання гр-н або ін. протиправних дій. Ця форма захисту застосовується, як правило, дип. представництвом, тоді як функцію 3. д. у цілому виконують переважно коне, установи. Так, Консульський статут України (ст. 20) передбачає: консул зобов'язаний вживати заходів для того, щоб юрид. особи та гр-ни України користувалися у повному обсязі всіма правами, наданими їм зак-вом д-ви перебування і міжнар. договорами, учасниками яких є Україна і д-ва перебування, а також міжнар. звичаями. Консул, зазначається у Статуті, зобов'язаний вживати заходів для відновлення порушених прав юрид. осіб і гр-н України. У випадку, якщо після звернення консула до властей д-ви перебування не будуть відновлені порушені права юрид. осіб і гр-н України, консул зобов'язаний повідомити про це Міністерство закордонних справ України та главу дип. представництва України в д-ві перебування.