ЗАХИСТ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ У ПЕРІОД ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ - 1) встановлений міжнародним правом порядок забезпечення схоронності пам'яток та об'єктів культурного значення; 2) відповідний регламент поведінки воюючих сторін. Зародився у Давній Греції як звичай, пов'язаний з реліг. заборонами. До поч. 17 ст. необхідність захисту культур, цінностей під час збройних конфліктів визнавалася тільки окр. особами, відповідні норми не набули поширення. Із зародженням науки міжнар. права ідея захисту культур, цінностей була розвинута у творах А. Джентілі, Г. Гроція, Е. де Ваттеля. Норми про повоєнне повернення культур, цінностей і відшкодування за їх грабіж і нищення закріплені у договорах Вестфальського (1648) і Неймегенського (1678) миру, в актах Віденського конгресу 1814—15 тощо. З серед. ст. відповідні норми почали включати до військ, статутів (Інструкція до керування діючою армією Сполучених Штатів 1864, відома як Кодекс Лібера). Кодифікація норм 3. к. ц. у п. з. к., що поступово набули ознак міжнар. звичаю, пов'язується з Брюссельською декларацією права війни 1874 (не набула чинності) та актами Гаазьких 164 конференцій миру 1899 і 1907 (Гаазька конвенція про закони та звичаї сухопутної війни 1899, Гаазька конвенція про бомбардування морськими силами під час війни 1907). В 20—30-х pp. ст. було розроблено (зокрема, в межах Ліги Націй) кілька проектів спеціаліз. міжнар. актів щодо 3. к. ц. у п. з. к., але єдиним прийнятим у цей час міжнар. док-том став Договір про захист художніх і наукових закладів та історичних пам'яток, підписаний американською д-вою (15.IV 1935, Вашингтон), більше відомий як Пакт Реріха. Після Другої світ, війни у вироці Нюрнберзького військ, трибуналу руйнування і грабіж культур, цінностей було визнано злочином проти миру і людства. Новий етап розвитку 3. к. ц. у п. з. к. пов'язаний з прийняттям Гаазької конвенції про захист культурних цінностей на випадок збройного конфлікту 1954. Впродовж 70—80-х pp. ГА ООН прийняла ряд резолюцій з окр. аспектів 3. к. ц. у п. з. к. 1977 на Міжнар. дип. конференції з питань розвитку міжнар. гуманітарного права, що застосовується у період збройних конфліктів, було прийнято два Додаткові протоколи 1977 до Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949. Вони удосконалили міжнар. правові норми 3. к. ц. у п. з. к. Захист культур, цінностей передбачає низку заходів, необхідних для виконання у мирний час. Це, зокрема, маркування нерухомих пам'яток відмітними знаками встановленого зразка, підготовка спец, персоналу, навчання офіцерів та солдатів армії і флоту, обмін інформацією тощо.