МИРОТВОРЧІ СИЛИ - заг. назва суб'єктів світової та регіон, політики, діяльність яких спрямована на зміцнення миру і безпеки, ліквідацію або обмеження міждерж., міжетн., міжконфесійних та ін. конфліктів і суперечностей, демілітаризацію сусп. свідомості. Найвпливовішими М. с. сучасності є спеціаліз. структури ООН — місії спостерігачів і ЗС для підтримання миру, що виконують визначені ГА або РБ ООН заходи та дії, спрямовані на підтримання або відновлення міжнар. миру і безпеки. Гол. формою виконання цими силами своїх функц. обов'язків є операції підтримання миру (ОПМ). Такі операції можуть включати демонстрації, блокаду, територіальне розведення ворогуючих сторін, заходи силового встановлення миру та ін. види активності повітр., мор. або і сухопут. сил держав — членів ООН. Порядок використання від імені ООН ЗС і військ, спостерігачів, які надійшли у її розпорядження, визначено положеннями гл. VII Статуту ООН. Складовими передбаченої Статутом концепції колект. безпеки є обов'язковість узгодження дій пост, членів РБ при використанні сили від імені ООН, згода держав у разі проведення ОПМ на розміщення ЗС і спостерігачів на їх території тощо. Органом безпосеред. управління М. с. ООН є утворений відповідно до ст. 47 Статуту Військово-штабний комітет (Military Staff Committee). Його завдання — вироблення рекомендацій і надання допомоги РБ ООН з комплексу питань, що стосуються військ, аспектів у справі підтримання міжнар. миру і безпеки, використання військ, підрозділів та місій спостерігачів, командування ними, а також урегулювання питань озброєнь і процесів роззброєння. Комітет складається з начальників штабів ЗС держав — пост, членів РБ або їх представників. Підпорядковується РБ і несе відповідальність за стратегічне керівництво 234 будь-якими контингентами ЗС, що виділяються д-вами — членами ООН у розпорядження РБ. На 1.VII 2000 мати місце 39 випадків використання М. с. ООН (див. Операції ООН щодо підтримання миру). Згідно з постановами BP України «Про участь батальйону Збройних Сил України в Миротворчих Силах Організації Об'єднаних Націй у зонах конфлікту на території колишньої Югославії» від 3.VII 1992 та «Про збільшення чисельності батальйону Збройних Сил України в Миротворчих Силах ООН на території колишньої Югославії та надсилку групи військових спостерігачів» від 19.ХІ 1993 у складі М. с. на тер, кол. Югославії упродовж 1992—95 перебував укр. миротв. контингент чисельністю понад 1200 військовослужбовців; у січні 1996 скорочений і перепідпорядкований утвореним відповідно до резолюції РБ ООН від 15.XII 1995 Силам по виконанню Дейтонської угоди шодо встановлення миру в Боснії і Герцеговині (240-й окр. миротв. батальйон). Протягом 1996 як підрозділ М. с. в Анголі перебувала 901-а окр. понтонномостова рота. У 1996—97 укр. підрозділи брали участь в ОПМ на тер. Сх. Славонії. Указ Президента України «Про направлення миротворчого контингенту для участі України у міжнародній миротворчій операції в Косово, Союзна Республіка Югославія» від 14.VII 1999 і Закон «Про схвалення Указу Президента України "Про направлення миротворчого контингенту для участі України у міжнародній миротворчій операції в Косово, Союзна Республіка Югославія"» (1999) створили правові засади для направлення укр. миротв. контингенту до Косова. Укр. військ, спостерігачі виконували завдання РБ ООН у Таджикистані (1994), Македонії (1995), Гватемалі (1995), на п-ві Превлека, тер. приналежність якого оспорюють Хорватія і СРЮ (1996). Правове регулювання участі укр. військ, підрозділів і місій військ, спостерігачів здійснюється на основі Закону «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях» (1999). Різновидом регіональних М. с. є миротв. збройні контингенти і місії спостерігачів, сформовані д-вами СНД з метою обмеження збройних конфліктів на пострад. просторі і створення умов для їх політ, врегулювання. Заг. керівництво ОПМ на тер. держав СНД за погодженням з РБ ООН або ОБСЄ здійснює Рада глав держав — учасниць Співдружності. Правовими засадами використання М. с. у межах СНД є прийнятий у січні 1993 Статут Співдружності. Угода про Групи військових спостерігачів і Колективні сили по підтриманню миру в СНД (1992), Концепція запобігання і урегулювання конфліктів на території СНД і Положення про Колективні сили по підтриманню миру в СНД (1996). У ширшому соціально-політ. розумінні до М. с. доцільно віднести недерж. громад, рухи, об'єднання, окр. ініціативи, спрямовані на встановлення максимально безконфлікт. відносин у сусп-ві (Пагоуський рух «Вчені за мир», рухи «Лікарі за мир», «Генерали за мир» та ін.). Миротв. заходи, ініційовані громадян, сусп-вом, можуть набувати форм протесту — актів громадян, непокори, пацифіст, демонстрацій.