МІЖНАРОДНЕ МОРСЬКЕ ПРАВО - галузь міжнародного права; система договірних і звичаєвих норм, що регулюють відносини між д-вами у зв'язку з їх мор. діяльністю, зокрема шляхом встановлення правового статусу і відповідних режимів мор. просторів з метою мир. використання цих просторів та їх ресурсів в інтересах людства. Норми М. м. п. як частина міжнар. права мають єдину з ним юрид. природу. Вони створюються суверенними д-вами шляхом узгодження позицій для регулювання своїх взаємовідносин у сфері мор. діяльності — мирній і військовій. Погоджувальна природа норм міжнар. права та його галузі — М. м. п. виявляється насамперед у джерелах в їх формальному, тобто специфічно юрид. розумінні як форми, в якій знаходять вияв норми цієї системи права. У своєму становленні М. м. п. пройшло ряд етапів, пов'язаних з розвитком соціально-екон. і н.-т. умов мор. діяльності. Впродовж століть зміст і міжнар.-правові форми регулювання мор. діяльності держав визначалися певною обмеженістю предмета регулювання і вузькістю кола учасників правовідносин. За змістом і предметом регулювання, коли не брати до уваги правил, які регламентують ведення мор. війни, традиційне М. м. п. спочатку було правом судноплавства, меншою мірою — рибальства. В епоху рабовласництва і феодалізму за відсутності широких світогосподарських зв'язків і просторової обмеженості мор. діяльності формування звичаєвих норм і правил відбувалося по окр. морських басейнах-регіонах і враховувало передусім місц. умови. Так виникли Родоський морський кодекс, Єрусалимські асизи, Консолато дель маре, Кодекс Ганзи, «Списки Олерона», Чорна книга адміралтейства та ін. мор. кодекси. Згодом з розширенням мор. зв'язків формуються норми і правила з широкою сферою застосування. До міжнар. договорів стали включатися норми про мор. торгівлю і судноплавство, рятування на морі, регулювання риб. промислу. Відбувалося оформлення універсальних норм, що встановлювали правовий режим мор. просторів — вод відкритого моря, внутрішніх вод територіального моря, прилеглої зони та ін. З часом ці норми та правила почали складатися в авт. систему, формуватися в окр. галузь, яка має особливий предмет правового регулювання (відносини держав у процесі мор. діяльності) і свою підсистему. Особливості міждерж. відносин, які регулюються М. м. п., полягають у тому, що на формування мор. інтересів держав значний вплив справляють рівні їх 243 екон. розвитку. Важливе місце в системі узгоджених і взаємопов'язаних норм М. м. п. займають норми і правила, які визначають міжнар.-правовий статус і режими мор. просторів. Ця форма регулювання правовідносин між д-вами виявляється в остаточному підсумку у встановленні певних обсягів прав і обов'язків держав, пов'язаних мореплавством, використанням живих і мін. ресурсів та ін. діяльністю. Важливими етапами кодифікації і прогресив. розвитку М. м. п. були конференції ООН з морського права (1958, 1973- 1982). Україна брала безпосередню участь у цих конференціях і у виробленні проектів прийнятих на них конвенцій. Прийняті на першій з таких конференцій Женевські конвенції з морського права 1958 (про територіальне море і прилеглу зону; про континентальний шельф; про відкрите море; про рибальство та охорону живих ресурсів відкритого моря) впродовж десятиліть були осн. конвенційними джерелами міжнар. мор. права. Новітнім комплексним актом є Конвенція ООН по морському праву 1982. Норми М. м. п. містяться також у договорах зі спец, питань співробітництва держав. Україна — учасниця ряду таких договорів: Конвенції про міжнародні правила відвернення зіткнень суден у морі 1972, Міжнародної конвенції про пошук і рятування на морі 1979. Міжнародної конвенції щодо втручання у відкритому морі у випадках аварій, які призводять до забруднення моря нафтою та ін. 3.УІ 1999 Україна ратифікувала Конвенцію ООН по мор. праву 1982 та доповнюючу її Угоду про здійснення частини XI Конвенції, прийняту 29.VIІ 1994.