МІЖНАРОДНІ ВОЄННІ ТРИБУНАЛИ - суд. органи, засновані відповідно до спец, міждержавних угод з метою суд. переслідування і покарання осіб, що скоїли тяжкі злочини, передбачені міжнар. правом, у зв'язку з війною та під час війни. Мають обмежену (тобто персональну, територіальну і часову) юрисдикцію. Склад, структура, юрисдикція і принципи роботи М. в. т. визначаються їхніми статутами, які додаються до відповідної міжнар. угоди та є її невід'ємною частиною. Осн. міжнар. злочином, що лежить в основі предметної юрисдикції М. в. т. і визначає їх призначення, є планування, підготовка, розв'язання чи ведення війни або ведення війни з порушенням міжнар. договорів. Переслідуванню підлягають також скоєні під час війни і пов'язані з нею ін. міжнар. злочини: воєнні злочини і злочини проти людяності. Однак М. в. т. покликані розглядати лише діяння, скоєні представниками д-ви, яка розв'язала війну. Перший такий трибунал був утворений на підставі Версальського мирного договору 1919, ст. 227 якого передбачала можливість міжнар. суд. процесу над нім. кайзером Вільгельмом II. Проте процес не відбувся, оскільки уряд Нідерландів, куди втік кайзер, відмовився видати його союзникам. Поняття «міжнародні воєнні трибунали» фактично стосується тільки двох міжнар. трибуналів, які були створені після Другої світової війни 1939—45 : М. в. т. для суду над гол. воєнними злочинцями європ. держав — союзниць нацист. Німеччини (Нюрнберзький трибунал) і М. в. т. для Дал. Сходу (Токійський трибунал). Див. також Нюрнберзький процес, Токійський процес.