МОВЧАЗНА ЗГОДА - процедурна форма (процедурний прийом) у дипломатичній практиці, з допомогою якої визначається позиція того чи ін. учасника міжнар. правовідносин або сторони в міжнародному договорі за відсутності ясно вираженого ними волевиявлення. Особливо часто М. з. застосовується у практиці перегляду чи внесення поправок до багатостор. міжнар. договорів, як це передбачено, зокрема, в Конвенції ООН по морському праву 1982, згідно з якою будь-яка держава-учасниця може шляхом направлення письм. повідомлення на ім'я Ген. секретаря ООН запропонувати поправку до даної Конвенції для її прийняття за спрощеною процедурою без скликання конференції. Якщо через 12 місяців з дати розповсюдження цього повідомлення жодна з держав-учасниць не заперечить проти запропонованої поправки або пропозиції про її прийняття за спрощеною процедурою, запропонована поправка вважається прийнятою. Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 встановила 277 правило естопеля. Воно означає, що д-ва, яка не вжила заходів для припинення дії договору, укладеного на порушення її внутр. права внаслідок помилки, обману, підкупу її представника, примусу чи всупереч імперат. нормі міжнар. права (jus cogens), в розумний строк після того, як їй стало відомо про вказані факти, вважається мовчазно згодною з тим, що цей договір дійсний. Концепція М. з. застосовується також у міжнар. суд. та арбітраж, практиці при розгляді тер. спорів, причому в цій галузі теж використовується правило естопеля. Нарешті, поняття М з. розглядається як один із способів нормотворення, коли йдеться про встановлення звичайної норми міжнар. права, тобто загальнообов'язкового правила поведінки, що сформувалося в результаті тривалої, однотипної та усталеної практики багатьох (більшості) суб'єктів міжнар. права за відсутності чітко висловленої (expressis verbis) незгоди з цим правилом з боку решти учасників міжнар. спілкування.