НАЦІОНАЛЬНІСТЬ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ - інститут міжнародного приватного права, що характеризує належність особи юридичної до певної дви. За доктриною цієї галузі права термін «національність юридичної особи» застосовується для визначення її особистого закону (lex personalis). Термін «національність» щодо юрид. осіб має умов, характер, тому в зак-ві частіше застосовується категорія «особистий закон» юрид. особи. За цим законом визначаються питання статусу юрид. особи: чи є організація юрид. особою, коли виникає і припиняється її право- та дієздатність, який її обсяг, як створюється, реорганізується та ліквідується юрид. особа, яка частка майна такої особи, її філій і представництв, які повноваження мають її органи управління, як розподіляється майно при ліквідації тощо. З приводу встановлення особистого закону юрид. особи вироблено ряд ознак, за якими відповідне утворення кваліфікується як таке, що володіє правосуб'єктністю. Критерії належності юрид. особи до тієї чи ін. д-ви відповідають у доктрині 280 чотирьом осн. теоріям, які беруть за вирішальну ту чи ін. ознаку юрид. особи: громадянство фіз. осіб, котрі формують юрид. особу (теорія фікції та теорія контролю); місце розміщення капіталу (теорія цільового майна, або теорія центру експлуатації); місцезнаходження кер. центру юрид. особи (теорія осілості); статутний критерій — місце інкорпорації (нормат. теорія, або теорія інкорпорації). Згідно з теорією фікції юрид. особа — це правова фікція, за якою стоять реальні люди — носії прав та обов'язків. Вважається, що юрид. особа належить до тієї д-ви, гр-ни якої контролюють її діяльність. У сучас. доктрині теорія фікції отримала назву теорії контролю. Критерій місця розміщення капіталу лежить в основі теорії цільового майна, яка розглядає юрид. особу як сукупність майна, призначеного для певної мети. В наш час ця доктрина має назву теорії центру експлуатації. її зміст зводиться до того, що особистим законом юрид. особи є право тієї країни, де вона здійснює свою вироб. діяльність. Значного поширення набула теорія осілості. Поняття осілості по-різному тлумачиться у різних країнах. В одних випадках мається на увазі т. з. статутна осілість, тобто місце, визначене самими засновниками в статуті. Теорія місцезнаходження кер. органів юрид. особи як критерій її національності пов'язана з т. з. органічною теорією. Згідно з нею юрид. особа — це не фікція, а соціальний організм, територіально пов'язаний з місцезнаходженням його органів. Теорія інкорпорації виходить з того, що існування юрид. особи встановлюється д-вою, на території й відповідно до зак-ва якої затверджено або зареєстровано статут такої особи. Принцип визначення Н. ю. о. на підставі критеріїв інкорпорації та місцезнаходження є панівним підходом у сучас. міжнар. приватному праві. Специф. проблемою міжнар. приватного права є визначення особистого закону транснац. компаній. Будучи вагомим фактором розвитку сучас. міжнар. відносин і самостійним екон. інститутом, транснац. компанії не отримали достатньої прав. бази. Переважна більшість вітчизн. юристів-міжнародників заперечує їх міжнар. правосуб'єктність, однак, оскільки ці корпорації складаються з окр. компаній, що діють у різних країнах, більшість спеціалістів у галузі міжнар. приват. права заперечує і нац.-прав. суб'єктність транснац. компаній у цілому за законами однієї д-ви, а визнає лише правосуб'єктність окр. складових частин, тобто компаній, що є суб'єктами нац. права конкр. держав.