НЕЙТРАЛІЗОВАНІ ЗОНИ - місцевості, які створюються у районі бойових дій на основі угоди між воюючими сторонами з метою захисту поранених, хворих і цив. осіб від наслідки? збройного конфлікту. Можуть створюватися і діяти за умови, що зазначені категорії осіб не беруть участі у воєнних діях і не займаються жодною діяльністю військ. характеру протягом свого перебування у зоні. Цей статус Н. з. встановлено Женев. конвенцією IV 1949 (ст. 15). Такі зони створювалися: під час громадян. війни в Іспанії за посередництва Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ) в одному з кварталів Мадриду (1936); японо-кит. збройного конфлікту в Шанхаї (1937); арабо-ізраїл. збройного конфлікту за посередництва МКЧХ в Єрусалимі (1948); англо-аргент. збройного конфлікту на Фолклендських (Мальвінських) о-вах (1982). Різновидом Н. з. є санітарні й безпечні зони та місцевості, демілітариз. зони і місцевості, що не обороняються. Створення сан. і безпеч. зон та місцевостей передбачене ст. 23 і 14 відповідно І і IV Женев. конвенцій 1949. Це зони-притулки, які створюються на основі угоди між воюючими сторонами, однак відрізняються від Н. з. тим, що можуть створюватися в одностор. порядку ще в мир. час і мають бути підтверджені у воєн, час ін. воюючою стороною; призначені виключно для прийняття поранених і хворих (серед цив. та нецив. населення), інвалідів, осіб похил, віку, дітей до 15 років, вагіт. жінок і матерів з дітьми до 7-річного віку, а також персоналу, на який покладено організацію та управління цими зонами і місцевостями. Інші ж цив. особи не користуються правом доступу до таких зон, як передбачено для Н. з., якщо з цього питання не укладено спец, угоди; можуть бути розташовані як поблизу лінії бойових дій, так і на відстані від неї. Под. зони було створено в прибереж, районах на пд. Аргентини під час згаданого англо-аргент. конфлікту на Фолкленд. о-вах і під час збройного конфлікту між Хорватією і кол. Югославією, коли сторони під егідою МКЧХ уклали угоду, відповідно до якої лікарня у м. Осієке та її території були проголошені сан. зоною. Сан. зони позначаються черв, хрестами або черв, півмісяцями, а сан. місцевості — косими черв, смугами на білому полі на будівлях, розміщених на периферії цих місцевостей. Створення демілітариз. зон передбачене ст. 60 Дод. протоколу І до Женев. конвенцій 1949. Однак ці зони не мають нічого спільного з нейтралізованими територіями, що створювалися на основі договір, демілітаризації відповід. територій (Антарктида, міжнар. канали, косм. простір, мор. дно). Демілітариз. зони схожі із сан. та безпеч. зонами, але, на противагу останнім, у принципі є відкритими для будь-якого некомбатанта. Крім того, такі зони повинні відповідати умовам, які передбачені ст. 59 згаданого Дод. протоколу І для місцевостей, що не обороняються; у них має бути здійснено евакуацію комбатантів і припинено воєнні дії та будь-яку діяльність, пов'язану з ними. Статус місцевостей, що не обороняються, вперше було визначено в ст. 25 Положення про закони та звичаї сухопут. війни 4-ї Гаазької конвенції 1907 та ст. 1 9-ї Гаазької конвенції 1907, якими забороняється атакувати або бомбардувати будь-яким способом незахищені міста, селища, житло або будівлі. Цей статус було підтверджено згаданим Дод. протоколом І (п. 1 ст. 286 59) до Женев. конвенцій 1949 із введенням новації, згідно з якою відповідні власті нас. пункту, розташованого поблизу зони зіткнення збройних сил сторін, можуть в одностор. порядку проголосити його «місцевістю, що не обороняється» (п. 2 ст. 59). У такому разі цей нас. пункт має бути відкритий для окупації супротив, стороною і остання повинна поводитися з ним як з відкритим містом, тобто утримуватися від бомбардувань. Водночас з такого міста мають бути евакуйовані всі комбатанти, всі мобільні бойові засоби і мобільне військ, спорядження. Отже, відмінність між місцевістю, що не обороняється, і демілітариз. зоною полягає в: одностор. характері заяви про створення місцевості, що не обороняється; консенсуальному характері угоди про створення демілітариз. зони; тимчас. характері статусу місцевості, що не обороняється, який вона втрачає з її окупацією; пост, характері статусу демілітариз. зони, який зберігається незалежно від того, яка воююча сторона її контролює. Крім того, ООН має право створювати в гуманіт. цілях безпечні зони, які не підпадають під статус жодної з цих зон. Так, під час збройного конфлікту в Боснії і Герцеговині Рада Безпеки ООН створила такі зони для міст Сараєво, Тузла, Зепа, Біхак, Горажде, Срєбрєніце та їх околиць. Створення Н. з. означає: припинення будь-яких ворожих дій щодо цієї зони; відведення усіх військ, частин та напіввійськ. формувань, які на неї нападали, на відстань, достатню для того, щоб ці частини й формування не становили більше загрози для цієї зони; вільний доступ до неї сил ООН з охорони (СООНО) і гуманітар. організацій, а також забезпечення безпеки їх персоналу. 1994 під час збройного конфлікту в Руанді Рада Безпеки розширила повноваження сил ООН у цій країні й дозволила їм створювати «зони безпеки», де могли б сховатися переміщені особи, біженці, а також цив. особи, яким загрожувала небезпека.