ОРГАНИ ЗОВНІШНІХ ЗНОСИН - органи, які здійснюють представництво і захист інтересів своєї д-ви та прав і закон, інтересів її гр-н в офіц. відносинах з іноз. д-вами та ін. суб'єктами міжнар. права. Сучасна багатоступенева система таких органів складається з двох великих груп — внутрідержавних (або центральних) і закордонних. Внутрідержавні О. з. з. поділяються (залежно від способу їх формування і характеру повноважень) на конституційні та спеціалізовані, а закордонні — на постійні та тимчасові. До конституційних належать органи заг. політ, керівництва зовнішніми зносинами д-ви (парламент, глава держави, глава уряду та уряд у цілому). До органів безпосеред. операт. керівництва зовн. зносинами країни належить відомство закордонних справ. Що ж до спеціалізованих О. з. з., то вони безпосередньо не зв'язані з зовнішньою політикою та дипломатією як такими. їх зв'язок з останніми є суто спеціальним, за профілем відповід. відомства. Пост, закордонними О. з. з. є дипломатичні представництва, консульські установи, постійні представництва або місії, торговельні представництва (торг.-екон. місії) при дип. представництвах. До тимчас. закордонних О. з. з. належать тимчасові спеціальні місії, делегації для участі в роботі міжнар. організацій, міжнар. конференцій чи їх органів тощо. В окр. (виняткових) випадках, коли за кордоном немає представників посольств чи коне, установ, однораз. функції у сфері представництва та захисту інтересів д-ви можуть виконувати: а) командири військ, кораблів і військ, частин, що перебувають за кордоном; б) при-корд. представники (прикордонні комісари, прикордонні уповноважені); в) комісари від держав-учасниць на всесв. (міжнародних) виставках, відповідальні за нац. експозицію тощо.