ОСТРОВИ - ділянки суші, оточені водою, що знаходяться вище рівня води під час припливу. Від материків відрізняються порівняно невел. розмірами. Групи О. називаються архіпелагами. О. океанів і морів поділяють на материкові (тобто ті, які утворилися шляхом відокремлення від материків) і самостійні (вулканічні, коралові й намивні). До найбільших О. (площа понад 400 тис. км2) належать Гренландія, Нова Гвінея, Мадагаскар, Калімантан, Баффінова Земля, Суматра. Україна має ряд О. у Чорному та Азовському морях. Прав, статус О. регулюється як нац. зак-вом, так і нормами міжнар. права (Конвенція про конт. шельф 1958, Конвенція ООН по мор. праву 1982 та ін.). У міжнар.-прав, аспекті вел. значення мають особливості відліку мор. просторів прибереж, держав за наявності біля їх берегів О. Зокрема, згідно зі ст. 121 Конвенції ООН по мор. праву тер. море, прилегла зона, виключна (морська) екон. зона і конт. шельф О. визначаються відповідно до положень, які використовуються щодо ін. суходіл, територій, за винятком того, що скелі, непридатні для підтримання життя людини або самост. госп. діяльності, не мають ні екон. зони, ні конт. шельфу. Це положення виключає привласнення окр. д-вами вел. мор. просторів за рахунок неосвоєних рифів і скель. Штучні О, за Конвенцією по мор. праву, не мають свого тер. моря і їх наявність не впливає на визначення меж мор. просторів.