РАБОТОРГІВЛЯ - один з видів злочину міжнар. характеру. Під кваліфікацію Р. підпадають перевезення або спроба перевезення рабів із однієї країни в іншу, а також їх продаж або обмін з метою отримання матеріальної або ін. вигоди. Оскільки рабство і Р. виникли ще у Давньому світі, то й питання, пов'язані з правами людини, одними з перших стали предметом міжнар.-прав. регулювання. Р. засуджувалась і визнавалась злочинною Віденським конгресом 1814—15, Аахенським конгресом 1818. На Брюссельській конференції 1889-90 був прийнятий акт, яким передбачався ряд заходів б-би з P., зокрема військ, кораблі держав, що домовлялися, одержали право затримувати й оглядати всі судна у т. з. підозрілому поясі (до нього включалися частини Світового ок., через які найчастіше йшли судна работоргівців). Однак цим док-том злочинною визнавалася лише P., а не саме рабство. Першим міжнар.-прав. док-том, яким заборонялися не лише Р., а й рабство, стала Конвенція про рабство 1926, прийнята в м. Женеві (Швейцарія). Крім заборони P., вона зобов'язувала держави-учасниці припиняти торгівлю людьми в будь-яких формах. Конвенція визначала як торгівлю невільниками будь-який акт: захоплення, придбання чи уступку людини для продажу її у рабство; придбання невільника з метою його продажу або обміну; уступки шляхом продажу або обміну невільника, 385 придбаного для продажу або обміну, як і взагалі будь-який акт торгівлі невільниками чи їх перевезення. Згідно з положеннями Конвенції про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв, подібних до рабства, від 7.ГХ 1956 особи, які сприяють перетворенню ін. людини на раба, займаються перевезенням рабів, каліченням, тавруванням ін. людей з метою закріплення їх у рабстві, а також особи, що схиляють ін. людей до віддачі себе у рабство, підлягають крим. покаранню (за нац. зак-вом). У сучас. світі випадки традиційної Р. зустрічаються порівняно нечасто, але набули значного поширення нові форми Р.