РЕС НУЛЛІУС - (лат. res nullius, букв. - нічия річ) — термін римського права, що означає «річ, яка не належить нікому». На ньому базувався принцип: «res nullius cedit (caedit) primo occu-panti» — «нічия річ належить першому, хто заволодіє нею». Перенесена в міжнар. право часів колон, поділу світу, ця норма рим. права набула значення юрид. обгрунтування для захоплення нових територій і встановлення на них тер. суверенітету колон, держав. Вважалося, що для оформлення захоплення Р. н. або terra nullius («нічийної землі») слід здійснювати її окупацію. Деякі юристи тих часів вважали, що дійсно нічиєю землею могли бути лише землі без населення, але на практиці й землі з населенням, не сформованим у д-ву чи держ. утворення, захоплювалися так само, як і землі без господаря. Ще в 20 ст. у низці тер. спорів між д-вами використовували аргумент Р. н. Але 1975 МС ООН, розглядаючи справу про Зх. Сахару з метою підготовки відповід. консультат. висновку на прохання ГА ООН, відмовився розглядати Зх. Сахару на момент її колонізації (серед. 19 ст.) як «нічию землю». Суд визнав, що питання про майбутнє цієї території необхідно вирішувати з позицій вимог деколонізації відповідно до Принципу самовизначення.