РИМСЬКИЙ ДОГОВІР 1957 - (Договір про заснування Європейського співтовариства) — міжнар. договір, підписаний Бельгією, Італією, Люксембургом, Нідерландами, Францією та ФРН 25.III 1957 у м. Римі (Італія). Набув чинності 1.1 1958. Згідно з положеннями Р. д. 1957 було утворено інтеграц. об'єднання цих держав — Європейське співтовариство. До Р. д. 1957 неодноразово вносилися зміни згідно з такими док-тами: Договір про злиття 1965; Акт про приєднання 1972 (Великобританія, Ірландія, Данія), 1979 (Греція), 1985 (Іспанія, Португалія), 1994 (Австрія, Фінляндія, Швеція); Договір про бюджет 1970 та 1975; Єдиний європейський акт 1986; Договір про Європейський Союз 1992; Амстердамський договір 1997. Нині Рим. договір є одним з найголовніших джерел права Європейського Союзу. В сучас. вигляді Рим. договір складається з 6 частин (314 статей). У ч. І встановлено принципи функціонування Європ. співтовариства, ч. II регулює питання громадянства, ч. III визначає осн. напрями політики співтовариства 405 (вільний рух товарів, осіб, послуг і капіталів; візова та імміграц. політика; транспорт; правила конкуренції, оподаткування та зближення зак-ва; екон. та валютна політика; зайнятість; заг. торг, політика; митне співробітництво; соціальна політика та освіта; культура; охорона здоров'я; захист прав споживачів; трансєвроп. мережі зв'язку; пром-сть; екон. і соціальна згуртованість; дослідження і технол. розвиток; навколишнє середовище; співробітництво з метою сприяння розвитку); ч. IV присвячена питанням асоціації із замор, країнами та територіями; ч. V визначає інститути Співтовариства (Європейський парламент, Рада міністрів Європейського Союзу, Європейська комісія, Європейський суд аудиторів, Рахункова палата, Екон. та соціальний комітет, Комітет регіонів, Європейський інвестиційний банк); ч. VI містить заг. та заключні положення.