СПЕЦІАЛЬНА МІСІЯ - тимчас. місія, яка представляє д-ву і направляється однією д-вою до іншої за згодою останньої для спільного розгляду певних питань або виконання певного завдання. У прав, порядку регулюється Конвенцією про спеціальні місії, прийнятою ГА ООН 8.XII 1969, що складається з 55 статей і факультатив, протоколу про обов'язкове вирішення спорів. Функції С. м. визначаються за взаєм. згодою між д-вою, що посилає, і д-вою, що приймає. Направлення та прийняття С. м. не залежать від наявності дип. чи конс, відносин. Усі офіц. справи, які доручені місії д-вою, що посилає, ведуться з МЗС або через нього ін. органами д-ви, що приймає. Згідно з Конвенцією про С. м. глава д-ви, який очолює місію, має у д-ві, що приймає, або в третій д-ві переваги, привілеї та імунітети, які визначені міжнар. правом за главами держав, що відвідують ін. д-ви з офіц. візитом. Аналогічні переваги, привілеї та імунітети мають глава уряду, міністр закорд. справ та ін. особи високого рангу, які визнаються за ними міжнар. правом. Конвенція передбачає звільнення приміщень С. м. від оподаткування, встановлює недоторканність приміщень, архівів і док-тів, забезпечує свободу зносин, недоторканність особи та особистого приміщення. Представники дви, що посилає С. м., і члени її дип. персоналу мають імунітет від крим., цив. та адм. юрисдикції д-ви, що приймає. Вони не зобов'язані давати показання як свідки. Конвенція встановлює правило, згідно з яким д-ва, що приймає, повинна надавати місії можливості, необхідні для виконання її функцій, враховуючи характер і завдання С. м. Складовою частиною Конвенції є факультатив, протокол про обов'язкове вирішення спорів, який передбачає віднесення таких питань до обов'язкової юрисдикції Міжнародного суду ООН.