СПІВТОВАРИСТВО - 1) Французьке С. — засноване конституцією П'ятої республіки (1958) об'єднання на чолі з Францією, до якого входили: Французька Республіка (департаменти метрополії, замор, департаменти і території, південні й антарктичні території), незалежні д-ви Африки — кол. франц. колонії (Габон, Мавританія, Мадагаскар, Конго, Сенегал, Чад, Центральноафриканська республіка). Кілька афр. д-в, що не були членами С, мали з ним угоди. До компетенції С. входили: зовн. політика, оборона, грош. система, спільна екон. і фін. політика, використання стратегічної сировини, контроль за правосуддям, вищою освітою, організація трансп. зв'язку. Президентом С. був президент Франції. Органи С. — Виконавча рада (у складі прем'єр-міністра Франції, голів урядів країн-членів, міністрів у справах С), Сенат (у складі делегатів, обраних парламентами країн-членів) і Арбітражний суд (вирішував спори між членами С). Незалежні д-ви могли вступати до С, укладаючи угоди. В 70-х рр. 20 ст. афр. д-ви не поновили угоди про участь у С, що привело до дезінтеграції об'єднання. Під час конст.- прав. реформи 1995 у Франції нормат. положення про С. були вилучені з осн. закону, що юридично оформило припинення його існування. 2) У міжнар. праві — міждерж. утворення, що має на меті досягнення спільних політ, і екон. цілей суверенних держав (напр., Європейське економічне співтовариство). 3) Світове С. усіх держав планети.