СТАНДАРТИ МІЖНАРОДНІ - 1) Міжнар-прав. норми і принципи, що закріплюють стандартизовані правила поведінки суб'єктів міжнародного права у тих чи ін. сферах міждерж. співробітництва. Існують С. м. у галузі захисту прав людини, попередження злочинності й б-би з правопорушниками, охорони навкол. середовища, місц. самоврядування тощо. Стандарти встановлюють певні мін. вимоги, дотримуватися яких повинні всі д-ви. С. м. містяться у міжнар. договорах та ін. джерелах міжнар. права. Так, загальновизнані С. м. в галузі прав людини закріплені в Загальній декларації прав людини 1948 та в Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 і Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права 1966. Вони можуть міститися і в док-тах, не наділених обов'язковою юрид. силою, що приймаються міжнар. організаціями. Напр., VII Конгрес ООН з питань запобігання злочинності та поводження з правопорушниками в 1985 прийняв Стандартні мінімальні правила здійснення правосуддя щодо неповнолітніх. 2) Док-ти Міжнародної організації з питань стандартизації (ІСО), які встановлюють норми і вимоги у сфері готової продукції масового в-ва, напівфабрикатів і сировини. Вони розробляються тех. к-тами, що складаються з експертів, яких висувають відповідні галузі індустрії. Будь-яка організація — член ІСО може взяти участь у тех. к-ті. Стандарт вважається прийнятим, якщо його схвалять 75 % членів ІСО. Сама ІСО обмежується забезпеченням належ, підготовки і публікації стандартів. Розробка С. м. грунтується на принципах, що включають макс. збереження існуючих нац. систем стандартизації.