ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВЕРХОВЕНСТВО ДЕРЖАВИ - принцип повноти державної влади у межах тер. відповідної держави. Ця влада здійснюється системою відповід. держ. органів, визначеною конституцією та законами. Вона поширюється на всіх фіз. і юрид. осіб, що перебувають на тер. д-ви. Остання самостійно визначає свій адм.-тер. устрій та порядок утворення нац.- адм. одиниць. Т. в. д. не виключає, якщо на це є згода д-ви, окр. винятків щодо дії її зак-ва стосовно певної категорії іноз. осіб на всій держ. території або в деяких її районах (регіонах). Така згода д-ви має бути виражена в її законах або укладених нею договорах міжнародних. У межах своєї території, якщо інше не передбачено міжнар. договором, д-ва може застосовувати всі, 438 без винятку, передбачені її законами засоби влад, примусу щодо своїх гр-н та іноземців. Поняття «територіальне верховенство держави» характеризує повноту держ. влади у всіх її конст. формах та виявах і цим є ширшим за поняття «юрисдикція держави». Водночас воно є вужчим, ніж поняття «державний суверенітет», оскільки останнє означає не лише верховенство держ. влади на всій тер. країни, а й її незалежність у зовн. сфері. Принцип Т. в. д. закріплений у ст. 2 Конституції України. Відповідно до неї Україна є унітарною д-вою, її територія у межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, а суверенітет д-ви поширюється на всю її територію.