УЛЬТИМАТУМ - (новолат. ultimatum - кінцевий термін, край, від лат. ultimus — останній) — дипломатичний акт у формі дип. ноти, офіц. заяви або ін. письм. док-та, в якому міститься категорична вимога щодо здійснення урядом держави-адресата певних дій зовнішньополіт. або внутрішньополіт. характеру чи обов'язкового виконання висунутих умов. В У. вказуються: строк виконання; наслідки його відхилення (бойкот, блокада, розрив дип. відносин, ембарго, застосування ЗС тощо). Можливість міжнар.-прав, застосування У. як процедур, форми вперше передбачена у ст. 1 Гаазької конвенції 1907 про відкриття воєнних дій. Воєнні дії, зазначається у Конвенції, не повинні розпочинатися без поперед, і недвозначного попередження однією д-вою іншої, яке може мати форму вмотивованого оголошення війни або форму У. з умовним оголошенням війни. Сучасне міжнар. право передбачає принцип незастосування сили або погрози силою, 452 який повністю виключає застосування У. як нелегітим. процедурної форми міжнар. відносин. Безпрецедентним застосуванням У. є У. США в березні 2003 у відносинах з Іраком з попередженням про початок війни.