ФАКУЛЬТАТИВНИЙ ПРОТОКОЛ - [франц. первісно — той, що надає можливість, необов'язковий, від лат. — безумовно, напевно] — різновид міжнар. угоди чи договору. Ф. п. може укладатися суб'єктами міжнар. права як самостійний док-т або слугувати додатком до попередньо схваленої угоди, але не є її невід'ємною частиною. Як правило, учасники угоди фіксують шляхом прийняття Ф. п. домовленість про порядок застосування визначених процедур та вирішення питань, з яких не вдалося дійти згоди при підписанні тексту осн. договору. У таких випадках у Ф. п. сторонам надається можливість вдаватися до тієї чи ін. процедури врегулювання спорів, що виникають у зв'язку з тлумаченням чи застосуванням положень осн. угоди. Згода договір, сторін осн. угоди на підписання Ф. п. не є обов'язковою. Типовими прикладами Ф. п. як міжнар. документа є: Ф. п. до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966, Ф. п. 1999 до Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 та ін. Однак практика прийняття міжнар. договорів допускає застосування тактики впливу на договірні сторони (учасників угоди) до підписання Ф. п. Так, у п. 4 Резолюції, прийнятої Радою Безпеки ООН 11.VIII 2000, міститься заклик до держав «підписати і ратифікувати факультативний протокол до Конвенції про права дитини, який стосується участі дітей у збройних конфліктах».