ХАРТІЯ - (грец. — аркуш папірусу) — 1) У Давній Греції і Давньому Римі — папірус або пергамент, на якому писалися док-ти. 2) У Київ. Русі X. називалися деякі дип. угоди (харотьї, харатьї) з ін. д-вами (договори з Візантією 911 і 945 та ін.) 3) Назва док-та публічно-правового і політ, характеру в Середні віки, напр., акта про надання прав та свобод своїм підданим (або певній їх групі), який видавався монархом. Найвідомішою з таких X. є Велика хартія вольностей 1215. У новітні часи прикладом такого акта є Народна хартія 1838, яка містила політ, вимоги, що становили сутність чартистського руху в Англії 1837—48. 4) Проголошена в особливо урочистій формі конституція країни (Конституційні X. 1814 та 1830 у Франції та ін.). 5) Акти, що видавалися Англією для північ-ноамер. колоній (до отримання США незалежності). В них встановлювався статус цих брит, володінь. 6) 453 Міжнар.-правові документи, які встановлюють особливий статус деяких організацій або інститутів. Так, Статут ООН англ. і франц. мовами називається відповідно Charter і Char-te, тобто X. Об'єднаних Націй. Загальноприйнятим перекладом цього слова є термін статут, хоча X. підкреслює більш урочистий характер акта. X. також називають міжнар.- правові акти, які: встановлюють визнані у світовому співтоваристві стандарти у певній галузі, зокрема прав людини, судочинства, здійснення влади; проголошують перспективні напрями розвитку того чи іншого інституту: Європейська соціальна хартія 1961, Європейська Хартія місцевого самоврядування 1985, Європейська Хартія про статус суддів 1998, Паризька Хартія для нової Європи 1990, Хартія соціальних прав і гарантій громадян незалежних держав, прийнята Міжпарлам. асамблеєю держав — учасниць СНД 1994, Гірнича хартія держав — учасниць СНД 1997 та ін. 7) Назва місцевих нормат.-правових актів, які регулюють важливі аспекти життєдіяльності окр. нас. пунктів. У Середні віки відігравали важливу роль у становленні та розвитку тодішніх форм місцевого самоврядування. З появою X. міст пов'язане виникнення комунального самоврядування у країнах Зх. Європи в ході «комунальних революцій» 11— 12 ст. X. середньовічних міст були прийняті: в Італії (Мантуя — 1014, Феррара — 1055); у Франції (СентОмер — 1127, Монтобан — 1144, Верней — 1100); в Німеччині (Вормс — 1073, Майнц - 1077, Фрайбург - 1120, Магдебург — 1188); в Англії (Лондон — 1129, Іпс-віч — 1200). Вони стали засобом «юридизації» комунальної форми самоврядування. їх метою було закріплення прав (насамперед права на утворення виборних органів міського самоврядування) і привілеїв міської громади (комуни), особистої свободи та майн. прав її членів, системи управління містом, повноважень, структури та порядку формування органів міського самоврядування. У багатьох середньовіч. укр. містах роль таких X. відігравали т. з. уставні грамоти великих князів литовських та королів польських, якими за часів входження укр. земель до Великого князівства Литовського і Речі Посполитої надавалося магдебурзьке право. На сучас. етапі муніципальні X. поширені в країнах з розвиненим місц. самоврядуванням, зокрема у США. В сучас. Україні — умовна назва статутів територіальних громад сіл, селищ, міст.