ХАРТІЯ ПРО ОСОБЛИВЕ ПАРТНЕРСТВО МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ОРГАНІЗАЦІЄЮ ПІВНІЧНОАТЛАНТИЧНОГО ДОГОВОРУ - угода, підписана Президентом України Л. Д. Кучмою, Генеральним секретарем НАТО X. Соланою та лідерами 16 країн — членів НАТО 9.VII 1997 у м. Мадриді (Іспанія). Хартія набула чинності з моменту її підписання. Складається з 5 розділів, 19 статей. Розд. І «Розбудова розширених та поглиблених відносин між Україною та НАТО» констатує глибоку трансформацію організації Північноатлантичного договору, що відбулася наприкінці «холодної війни», її тривалу адаптацію до нових реалій євроатлант. безпеки, які включають нові завдання в галузі миротв. операцій, здійснюваних за повноваженнями РБ ООН. Зазначено, що незалежна, дем. та стабільна Україна є одним з ключових чинників забезпечення стабільності у Центр.-Сх. Європі та на континенті в цілому: ця обставина актуалізує необхідність інтенсифікації співробітництва сторін у межах Ради євроатлантичного партнерства (РЄАП), включаючи розширену та поглиблену програму «Партнерство заради миру» (ПЗМ). Проголошується, що відкритість альянсу для нових членів спрямована на зміцнення стабільності у Європі та безпеки всіх європ. держав без відновлення ліній розподілу на континенті. В розд. II «Принципи розвитку відносин між Україною та НАТО» сторони підтверджують свої зобов'язання: визнавати, що безпека всіх держав у регіоні ОБСЄ є неподільною, що жодна країна не повинна будувати свою безпеку за рахунок безпеки іншої та не може розглядати жодну частину регіону ОБСЄ як сферу свого впливу; утримуватися від загрози силою або використання сили проти будь-якої д-ви будь-яким чином, несумісним з принципами Статуту ООН або Гельсінського Заключного акта 1975; визнавати невід'ємне право всіх держав вільно обирати та застосовувати власні засоби забезпечення безпеки; поважати суверенітет, тер. цілісність та політ, незалежність усіх ін. держав, 455 непорушність кордонів і розвиток добросусідських відносин; визнавати верховенство права, зміцнювати демократію, політ, плюралізм та ринк. економіку; визнавати права людини та права осіб, що належать до нац. меншин; запобігати конфліктам і врегульовувати спори мир. засобами відповідно до принципів ООН та ОБСЄ. Україна підтвердила свою рішучість продовжувати військ, реформу, зміцнювати дем. і цив. контроль над збройними силами, підвищувати їхню операт.-тех. сумісність із ЗС НАТО і країн-партнерів. У розд. III «Сфери консультацій та/або співробітництва між Україною та НАТО» серед таких сфер називаються: політ, питання, що стосуються євроатлант. безпеки та стабільності, включаючи безпеку України; запобігання конфліктам, управління кризами, підтримання миру, врегулювання конфліктів та гуманітар. операцій; політ, та оборонні аспекти нерозповсюдження ядерної, біол. та хім. зброї; контроль над озброєнням та роззброєнням, включаючи питання, що стосуються Договору про звичайні збройні сили в Європі тощо; експорт озброєнь і передача сукупних технологій; б-ба з контрабандою наркотиків і тероризмом. Окреслено сукупність форм співробітництва — спільні семінари, роб. групи, військ, підготовка, в т. ч. проведення навчань у межах ПЗМ на тер. України та ін. Розд. IV «Практичні механізми для консультацій та співробітництва між Україною і НАТО» передбачає: регулярні зустрічі між Україною та НАТО на рівні Північноатлант. ради; взаємні візити високого рівня; механізми військ, співробітництва, в т. ч. період, зустрічі з найвищими військ, керівниками країн альянсу та заходи в межах розширення і поглиблення програми ПЗМ; утворення військової місії зв'язку України при штаб-квартирі НАТО в м. Брюсселі (Бельгія). Узгоджено, що Північноатлант. рада періодично зустрічатиметься з Україною (не рідше двох разів на рік) як Комісія Україна — НАТО. В розд. V «Співробітництво заради більш стабільної Європи» пропонується утворити кризовий консульт. комітет для проведення спільних консультацій у будь-якому випадку, коли Україна вбачатиме пряму загрозу своїй тер. цілісності, політ, незалежності або безпеці. Рішення України про відмову від ядер, зброї та приєднання до Договору про її нерозповсюдження оцінюється як значний внесок у справу зміцнення безпеки та стабільності у Європі. Проголошується, що Україна та члени НАТО продовжуватимуть повністю виконувати всі угоди щодо роззброєння, нерозповсюдження ядер, зброї, контролю над озброєннями та щодо заходів зміцнення довіри і безпеки, сторонами яких вони є.