ЮС АД БЕЛЛУМ - право звернення до війни. В період з кін. 18 ст. і до Першої світ, війни 1914—18 у міжнар. праві звернення до війни вважалося допустимим засобом вирішення спорів між д-вами і здійснювалося в порядку самодопомоги. Водночас повинні були застосовуватися закони та звичаї війни (юс ін белло). Ю. а. б. було поступово обмежено: спочатку в Статуті Ліги Націй (ст.15—20), а потім — у Паризькому пакті 1928 (Пакт Бріана— Келлога 1928), який заборонив війну як знаряддя нац. політики. Статут ООН остаточно визнав незаконність війни як такої і, отже, Ю. а. б. У статутах міжнародних воєнних трибуналів, утворених 1945 для суд. переслідування і покарання головних нім. та япон. військових злочинців у Нюрнберзі й Токіо, визначено склади міжнар. злочинів; зокрема, планування, підготовку, розв'язання та ведення агрес. війни або війни на порушення міжнар. договорів визнані злочинами проти миру. Відповідно у вироках трибуналів звернення Німеччини та Японії до війни було кваліфіковано порушенням Париз. пакту 1928 в цьому розширеному розумінні, а саме не лише як порушення договір, зобов'язань, а й як злочинні дії, спрямовані проти миру. Незаконність звернення до війни на порушення міжнар. договорів поряд з ін. принципами, встановленими Статутом Міжнар. воєнного трибуналу в Нюрнберзі (відомі також як принципи Нюрнб. трибуналу), були підтверджені в Резолюції ГА ООН 1946 і набули статусу загальновизнаних принципів міжнар. права.