ЮС ДІСПОЗІТІВУМ - (лат. jus dispositivum) — право, спроможне змінюватися на противагу консенсуальним зобов'язанням. У міжнар. праві Ю. д. — партикулярні норми, відмінні від норм міжнар. юс когенс. Вони є нормами окр. держав і зобов'язують лише ці д-ви, тоді як норми юс когенс є, переважно, нормами заг. міжнар. права і зобов'язують усі д-ви. Будучи «гнучким правом», норми Ю. д. за певних умов можуть змінюватися за згодою сторін. Це залежить від того, чи міжнар. звичаєве право є когентним (імперативним) чи ні. Сторони, які домовляються, можуть на основі договору не тільки відступити від «гнучкого» партикуляр. права, що зобов'язує ті самі д-ви, але також від «гнучкого» заг. звичаєвого права, якщо воно є Ю. д. Вони не можуть законно відступати від заг. звичаєвого права, що має когентний характер, оскільки таке відхилення може зробити договори недійсними внаслідок первіс. незаконності змісту і припинити їх дію в майбутньому. Якщо сторона укладає другий договір, не сумісний зі змістом першого договору, з тією самою стороною, то другий договір є дійсним і його укладення припиняє дію першого договору взаєм. згодою відповідно до принципу lex posterior derogat prior (лат. — наступний закон скасовує попередній). Але якщо д-ва укладає договір з третьою д-вою, зміст якого порушує більш ранній договір з ін. д-вою, то другий договір не втрачає закон, сили, хоча сторона, що уклала обидва договори, є винною у цьому незакон, акті. Стосовно багатостор. договорів, то останній договір, який суперечить більш давньому договору, є дійсним, якщо обидва договори укладені між одними й тими самими д-вами. Однак складніші проблеми виникають, якщо останній двосторонній чи багатостор. договір, укладений двома або більше сторонами, але не всіма сторонами більш раннього багатостор. договору, є несумісним з цим раннім договором. Тут можуть виникати різні ситуації, які також пов'язані з ієрархіч. становищем норм Ю. д. і норм юс когенс у міжнар. праві. Так, якщо наст, двосторонній або багатостор. договір, укладений між сторонами — всіма учасниками первіс. багатостор. договору, то його дійсність знову залежить від того, чи відступає ост. договір від когентних норм чи лише від норм Ю. д. більш раннього договору. Ост. договір є дійсним, якщо більш ранній договір ясно дозволяє укладати договори цього типу, або розуміється, що первіс. договір розглядається як Ю. д. Більш раннім договором може бути встановлено, що сторони правомочні шляхом прийняття за взаєм. згодою нового договору замінити більш ранній договір за умови, що новий договір буде відкритий для доступу первіс. сторін. У такому разі більш ранній договір залишається чинним для первіс. сторін, які не є сторонами більш пізнього договору і не приєдналися до нього. Але більш ранній договір може містити когентні норми, і в такому разі ост. двосторонній чи багатостор. договір, укладений не всіма первіс. сторонами, при відхиленні від цих норм є не тільки незаконним, а й недійсним. Такий підхід застосовується не лише до первіс. дійсності наст, договору, а й до припинення дійсності першого договору. Менша кількість учасників першого багатостор. договору не може законно змінити більш ранній договір чи відступитися від нього навіть за взаєм. згодою.