ЮС ЕКВУМ - (лат. jus aequum — рівне, справедливе право) — неупереджене право. В рим. праві цей термін був тотожним терміну еквітас (лат. aequitas — справедливість, рівність перед законом) і використовувався на противагу юс стріктум (лат. jus strictum — суворе право) для вираження пристосування (адаптації) права до обставин індивід, випадку. У міжнар. праві виражає прав, порядок, в якому права є відносними і мають здійснюватися розумно і добросовісно. В сучас. міжнар. праві договірні права, як правило, формулюються як норми Ю. е. Однак, якщо сторони бажають, вони можуть створювати консенсуальний юс стріктум, напр., згідно з формулою «за всіх обставин». У процесі створення відносних прав типовим наміром сторін є те, що ці права мають тлумачитися неупереджено, а саме в дусі добросовісності, заг. смислу і розумності. Таким чином, добросовісність у цьому контексті не обмежується більше тим, що вона первісно означала на поч. фазі еволюції міжнар. права договорів, а саме bona fides (лат. — добросовісність) як відмінне від mala fides (лат. — нечесні наміри, недобросовісність), оскільки в сучас. міжнар. праві більше наголошується на застосуванні норм Ю. е. як відмінних від норм юс стріктум. Таким, напр., є значення п. 2 ст. 2 Статуту ООН, згідно з яким д-ви мають добросовісно виконувати взяті на себе зобов'язання за цим Статутом. На рівні міжнар. судів і трибуналів та навіть на найширшому рівні існує практика тлумачення і застосування міжнар. права як Ю. е. Сторони, що беруть участь у міжнар. спорах, добровільно підкоряються юрисдикції міжнар. суд. установ. Відповідно під консенсуальним характером компромісу (рішення) розуміється, що самі сторони та суд. органи, які наділені делегованою компетенцією, мають здійснювати свої права та обов'язки розумним і справедливим способом. Сьогодні міжнар. суди і трибунали мають тенденцію застосовувати всю сферу дії норм міжнар. права як Ю. е., і це перетворює зобов'язання абс. характеру на відносні зобов'язання, в яких елементи Ю. е. набувають вирішального значення. Крім того, чітке включення до ст. 38 Статуту Міжнародного суду ООН заг. принципів права як третього правостворювального процесу (після міжнар. конвенцій і міжнар. звичаїв) також є правовим способом для переходу міжнар. права від норм юс стріктум до норм Ю. е.