ОБІТЕР ДІКТУМ - (лат. obiter dictum - сказане мимохідь, між іншим) — в англосаксонському праві зроблені суддею при винесенні рішення заяви, які не мають істотного значення для даної суд. справи, не впливають на розгляд справ у майбутньому і не є частиною раціо десіденті (лат. ratio decidendi — вирішальний довід). О. д. не створюють зобов'язуючого прецеденту, але можуть бути т. з. переконливим прецедентом (тобто таким, який суд може, але не зобов'язаний враховувати в наст, справах). Існують два види О. д.: право-положення, що засноване на фактах, які в даній справі не встановлювалися, а якщо і встановлювалися, то не мали істотного значення, та правоположення, яке хоча і засноване на встановлених по справі фактах, не становить суті рішення.